Чого хотіла досягти влада своїм варіантом закону про амністію, і які наслідки ухвалення цього закону Ви прогнозуєте? 

Тарас Березовець, директор компанії «Berta Communications»: 

Це дуже контроверсійний закон. Я не пам’ятаю, щоб коли-небудь звільнення людей пов’язували зі звільненням адміністративних будівель. Вони (влада) ставлять звільнення затриманих у залежність від дій третіх осіб, які не підконтрольні нікому – ні владі, ні опозиції, ні цим затриманим. Це все одно, що сказати: «Ми вас звільнимо, якщо ваш сусід перестане палити на кухні». Це абсолютний юридичний нонсенс, і затримані мають усі підстави для подання позовів в Європейський суд з прав людини.

У підсумку ніхто не виконуватиме цей закон. Сьогодні було настільки багато брехні, що люди не повірять: ніхто не буде звільняти адмінбудівлі. Відповідно, цей закон – «пустишка». Він прийнятий для Європи, для західних партнерів, щоб показати – влада нібито йде на компроміс. Через 15 днів закон припинить свою дію. Цей закон не буде дотримано, нікого звільняти не будуть.

Віталій Бала, директор Агентства моделювання ситуацій:

Викликає здивування, як радісно регіонали вітали ухвалення так званого закону про амністію. Це говорить про їхню політичну незрілість і політичну безвідповідальність. Цей закон – не вищого ґатунку, не зрозуміло, як імплементувати його в реальне життя. Ухвалення документа може стати приводом для того, щоб лише говорити: от ми готові амністувати. А з другого боку – кого амністувати? Цим голосуванням вони (влада) формалізували те, що беруть у заручники громадян України і за їхній рахунок хочуть вирішувати питання, що стосуються безпосередньо представників влади. У такий спосіб вони хочуть вплинути на протестний рух в Україні. Це виглядає аморально. Представники Євросоюзу якраз у цей період були з візитом в Україні, вони говорили, що звільнення затриманих має відбутися без будь-яких умов.

На мій погляд, ухвалення цього рішення не має ніякого відношення до Майдану. Єдине, що може бути: найбільш радикальне крило піде таким самим шляхом, що і влада. Тобто так само ловитимуть міліціянтів, прокурорів чи суддів, а потім намагатимуться вимінювати їх на побратимів. Це абсурд, це шлях в нікуди

Олекій Гарань, професор кафедри політології Києво-Могилянської академії:

Головне для влади – будь-яким чином зірвати звільнення заарештованих. Насправді цей закон – тільки прикриття і водночас пропагандистський маневр: ми, мовляв, хочемо, а чи хочете ви? Усі зрозуміли суть закону, назвавши його законом про заручників. Проте провладні канали будуть на цьому спекулювати. Ухвалення закону – це спроба ускладнити життя опозиції, спробувати вбити клин між опозицією і Майданом.

Ми бачимо, що Майдан не сприймає ідеї іти на поступки владі. Усім зрозуміло, що відбудеться у такому разі: з кожним кроком влада зачищатиме простір. Водночас опозиція показала світові, хто чого насправді прагне. Представники ЄС, які були в ці дні в Україні, за всім спостерігали, казали, що влада має звільнити затриманих без будь-яких умов, а наша влада діяла як сомалійські пірати. Замість пошуку виходу із ситуації влада, на жаль, обирає сценарій імітації переговорів, спроб обдурювання і Майдану, і опозиції. Але їй це не вдалося.

Ігор Жданов, президент аналітичного центру «Відкрита політика»:

Закон про амністію, ухвалений парламентською більшістю за особистим розпорядженням Януковича, нагадує практику терористів, які захопили заручників і намагаються щось виміняти за них. Гадаю, що такий закон не задовольнить майданівців і опозиція не буде його виконувати. До того ж документ голосувався з допомогою «кнопкодавства» – у звичайній манері регіоналів. Цей закон нікчемний із юридичної, і з політичної точки зору.