Всі присутні на майдані партії, організації, групи, окремі громадяни є тимчасовими союзниками, позаяк прагнуть повалення режиму.
Згодом кожний вийде з майдану з власними здобутками й втратами, аби боротися й конкурувати з іншими.

Бажано, щоб контрсистемтна частина натовпу оформилася у не централізовану спільноту ґрунтовану на чітких поняттях, прийнятній для всіх стратегії, та на кількох підтриманих всіма гаслах.

Майдан і сприяє і заважає формуванню контрсистемної спільноти.
Сприяє, бо надає нам небачені до того можливості для спільної дії, вербовки та пропаганди.
Заважає, бо ми всі після бою змушені були зрештою підкоритися правилам протесту продиктованим страхом, тобто, парламентською опозицією, громадським сектором, західними дипломатами та іншими мєнтами.

Орган формується функцією. Контрсистемна спільнота може сформуватися лише національно-визвольною боротьбою та війною за віру. Під час мирного громадського протесту може утворитися лише громадянське суспільство (це таке, де всі один на одного стучать)...

/Це початок нового революційного маніфесту, який я буду публікувати щодня невеликими порціями, бо великих текстів нове покоління вже не осягає/