Щити ВВ-шників – символ рабства сучасної України

Звернення до хлопчиків ВВ-шників, що опинились по іншу сторону барикад від свого народу.

Ганьба, біль і сум – ось ті відчуття, що викликає вид щитів захисників Вітчизни, котрі стоять проти народу. Можна казати дуже багато: про свій військовий обов'язок, про неможливість порушення присяги. Але, любі хлопці, схаменіться! 

Присяга – це святі слова – Служу народу України! Та ви вже давно її порушили. Хто по нерозумінню, хто від переляку, хто від нерішучості чи неспроможності зробити свій патріотичний вибір. Але ви, хто повинен захищати свій народ, стоїте, дивлячись в очі тим, хто не побоявся ризикнути всім, хоча б і своїм життям, заради майбутнього країни і народу, хто не міркує про своє мілке жалюгідне благополуччя. Тож не ображайтеся, коли народ відноситься до вас як до рабів ворожої влади. 

Бо, якщо у ваших серцях не прокинеться чогось справжнього, ви так і залишитесь у пам'яті народу та в його історії як жалюгідний у своєму рабстві загін, що захищав приступну владу. Владу, яка продовжує жиріти та солодко спати, поки ви стоїте на морозі. Коли дивишся на вас, одразу ж згадуються штрафні батальйони радянської армії, котрі не були для влади нічим, крім гарматного м'яса. Бідні наші хлопці, ви і є ні що інше, як штрафні батальйони влади Януковича, котрий поставив за вами беркутівців, так само як радянська влада ставила за штрафниками заградзагони. 

Але у вас поки ще є вибір. Народу ще потрібен ваш вибір, і ви ще можете бути зі своїм народом по одну сторону барикад. Так, можливо для цього потрібно хоч трошечки героїзму. Але сучасна Україна довела усьому світу, що вона багата на героїв і справжніх чоловіків. І як би не зомбувала вас влада, що так цинічно прикриває вами свої товсті боягузливі зади, відкрийте свої очі, побачте свій народ, побачте хоча б те, що бачить весь світ. І коли збірну України на олімпіаді в Сочі трибуни зустрічали стоячи, то, як думаєте, кому це віддавали пошану?! І ким для всього світу є ви? Любі хлопці, ви також сини України. Ще такі молоді, сильні й гарні. Ваша мужність потрібна вашій країні, але тільки для того, щоб захистити її народ, його волю до нового майбутнього, нової славетної історії України. Ви ще можете встигнути вписати своє Українське ім'я в цю велику спільну справу не як раба, але як справжнього Українця, що не побоявся перейти на сторону народу в цей сумний, але такий величний час України. 

По іншу від вас сторону барикад, серед народу, є люди, доля яких була схожа на вашу, яких влада теж використовувала заради своїх цинічних інтересів, кидаючи їх проти афганського народу. Скільки хлопчиків-афганців верталося тоді на Батьківщину в цинкових гробах, скільки українських матерів умивалося сльозами з ранку до ночі. Скільки скалічених душею і тілом чоловіків верталося до України зі званням героя, але з порожнечею та журбою у серці. Бо не можна ставати героєм, знищуючи інший народ.

І зараз ці чоловіки разом з народом, за що їм велика пошана. Хай і їх доля стане для вас нагадуванням про те, як злочинно може використати влада ціле покоління найкращої та найсильнішої молоді. А потім просто забути про їх жертви. Ваша ж доля буде ще гірша. Бо афганців використовували проти чужого народу. А ви злочинно стоїте проти свого.

Проти тих, з ким вам потім жити в одній країні, кому треба буде дивитись в очі. Коли народ так піднявся за волю, цю хвилю вже не зупинити, але і в ваших руках є можливість прискорити цю перемогу, підтримавши свій народ, ставши на його сторону, і відмити своє ім'я від рабського клейма. Щоб може і вам у захваті від вашої мужності хтось відверто та щиро сказав –

Слава Україні! Героям Слава!

З надією, що і у ваших серцях прокинеться світло волі, 

Надія Вільна.