«Ауді ТТ» обігнала нас майже безшумно і акуратно припаркувалася біля бруківки. З боку водія спершу з'явилися гарні жіночі ноги в панчохах і елегантних чобітках, а потім вийшла пані. У короткій норковій шубі, з довгим розпущеним волоссям. Наче модель з дорогої агенції. Напевно колишня модель. Більшість смертних, йдучи по снігу, шаркають, а ця ступала неспішними подіумними кроками.

В загальний сюжет не вписувався великий пакет в її руці. Судячи з ребристих відбитків, він був переповнений коробками з лампочками. Це дивувало, бо такі пані носять песиків або крихітні сумочки з кредитними карточками.

Пані, вийшовши на Хрещатик, повернула в бік барикад. Кинула чотарям у балаклавах «здрастє» і, посміхаючись, подала їм з пакету коробку цукерок:

- Вы хоть помните, какой сьодня праздник?.. Сьодня ходит Валентин - Миколай для влюблённых... 

Поки вона перекидалася фразами зі здивованими чотарями, до неї підбіг чоловік у камуфляжі і балаклаві. Припідняв балаклаву, показавши неголену нижню частину обличчя, і вони поцілувалися.

- Ого! - Здивовано вигукнув він, забираючи сумку. - Чьо там?

- В основном лекарства. Наши девушки скинулись. Твои тёплые носки. И рулет.

- Какой рулет?

- Твой любимый — вишнёвый...

З боку це виглядало по-кіношному картинно... Через біле волосся, схожа на полите шоколадом безе пані у короткій коричневій шубі і стрункі ніжки у не по-зимовому легких панчохах й чобітках. І цей здоров'як у камуфляжі і балаклаві, який по-ведмежому міцно тулив її до себе. Через що пані шпорталася, навіть пару разів мала впасти, але в його залізних обіймах лише по-дитячому зависала.

Здається, їй це подобалося.

Вони швидко загубилися у натовпі перед сценою, а наш фотограф без кінця картав себе, що не набрався хоробрості підбігти до них спереду і сфотографувати.

- Маніяк, - саркастично кривився оператор на творчі муки колеги, - дай людям нормально відсвяткувати Святого Валентина. - І замріяно додав. - Цікаво, а вишневий рулет з білою помадкою, чи з шоколадною?...