Проблема європейської інтеграції України значною мірою зазнала трансформації внаслідок подій останніх місяців, які поставили на порядок денний нагальніші політичні питання

Разом з тим, через карколомне прискорення темпів суспільного розвитку наша країна здобула право не лише сприймати європейські цінності, але й пропонувати власні.

Передовсім це стосується солідарності, громадянської відповідальності, гуманістичного простору, що є дефіцитом у сучасній Європі. Бюрократія і політики у ЄС на ці явища дивляться з певним острахом.

Водночас є речі, які можна було б назвати «списком українських неприйнятностей». З очевидно неприйнятних для України речей є, наприклад, заборона на торгівлю їжею вирощеною у домашніх умовах. З колгоспних часів торгівля харчами, виробленими у сільських домогосподарствах являла собою продовольчу «подушку» для містян та способом заробити живу копійчину для селян. Допоки пенсійне забезпечення не дозволить сільським бабусям замість вирощування картоплі та доїння корів сидіти у кріслах качалках на терасах власних садиб, доти їм слід забезпечувати змогу заробляти власною важкою працею.

Ще одним прикладом неприйнятного у взаєминах з ЄС є міграційна політика. Україна не може перетворитися на міграційний буфер між ЄС і країнами третього світу.

До речі, останній референдум у Швейцарії, як і хід виборчої кампанії до європарламенту, підтверджують, що такі настрої набувають поширення і у Європі

Тому Угода про асоціацію, яка була підготовлена до Вільнюського саміту та перелік обумовлень з боку ЄС щодо її підписання, має бути переглянутою з урахуванням того рівня розвитку суспільства, якого наша країна досягла сьогодні.