Хто вважає, що революція має бути безкомпромісною і критикує звільнення Київради – давайте поговоримо про те, що є справді безкомпромісною боротьбою. Майдан у цьому контексті – безумовний компроміс. Бо це стояння, а не наступ. Тоді – в атаку! Спалюючи все коктейлями, шинами, закидуючи дубцями й бруківкою... Ииить! Скільки народу кинулися в атаку? Ну може трохи більше за кількість ганьбістів, які зібралися під Київрадою вночі. 

Номера бортів, на яких Азіров і Захарченко після відставки уряду розліталися по Віднях-Прибалтиках були у широкому доступі. Ніхто з безкомпромісних революціонерів не звернув на це своєї революційної уваги.

Он Москаль оприлюднив імена спецпризначенців, які (імовірно) брали участь у нападі на студентів... Ииить! Цю інформацію безкомпромісні теж могли би використати. Натомість вони пищать, що цим мають займатися... ненависні народні депутати. 

Я вже мовчу про міліційні відділки в областях. Звідти ж всі собаки посунули на Київ. Можете робити що хочете... Иииить!

Та, зрештою, стягти богословську зі сцени.

Такого хламу безкомпромісних, безжальних, безсвободівських, безполітичних, безмирних і ще тисячі всяких «без» можна наплодити тисячу. Але тут не про те. Загальна картина виглядає не так криво, як про це сруть інтернет-тролі. Є добіса чинників, які формують нашу дійсність, але які ми не беремо до уваги, концентруючись винятково на одній точці і своєму бажанні здобути все і негайно.

В цьому пеклі емоцій й непролазних інформаційних хащах важко зберегти тверезий розум і дисципліновані лави. Але ми це робимо. Попри емоції, срач, втому, особисті потреби, вподобання тощо. Бо революція – це дисципліна, а не безглуздий бунт.