Зустрів знайомого. Він щойно з Майдану. Їде знову. Питаю, як його відчуття. “Буде бойня”, - каже.

Ми були надто терплячими й толерантними, коли в гримучу суміш об’єднались криміналітет і влада в дикому пориві проти всього українського. В найжорсткіших енкаведистських традиціях нині ця банда не просто захищає режим Януковича (і самого президента вона готова знищити, лиш тільки він іде на найменші компроміси з опозицією), а вбиває все українське, патріотичне, що постає на її шляху.

Перед цією бандою Путін поставив просте завдання: зробити в Україні копію Росії. Не Польщі, Франції чи Німеччини, а сировинно-людський придаток Євразійського союзу.

Нині між США, Росією, Євросоюзом і Китаєм іде банальний торг за Україну. Кожен хоче вдерти ласий шматок з нашої держави, використати її на свій смак. Тому й заключають між собою неприродні в інших умовах договори, про які ми ще не знаємо, але вже можемо здогадуватись.

Українців поставили перед вибором: або встати на коліна, або перемогти. Політики різних мастей змагаються в красномовстві, але не усвідомлюють своєї місії перед Україною. Вимоги народу про ліквідацію режиму Януковича опозиція замінила на вимогу повернення до Конституції 2004-го року та до роздумів, чи очолювати Яценюку уряд.

За Івана Мазепи ми мали лідера, але не мали народу. Зараз ніби народ пробудився, хоча ще не так, як би це мало бути, але відсутній лідер. Складається враження, що й друга спроба після Помаранчевої революції буде невдалою, що знову нас зламають не так злії вороги, як ніби свої, але запроданці, але манкурти, які заради власної наживи готові служити будь-якому ворогу.

Порівняно з Помаранчевою революцією нині все більше українців стає націоналістами, розуміючи, що за злочинної влади вже не можна діяти демократичними методами. Бандитам наплювати на справедливість, але ці боягузи бояться сили. У націоналістів нема іншого виходу: треба силою боронити Україну від цієї нечисті.