Всі дискусії довкола того, положення якої саме редакції Конституції України є нині чинними – насправді не що інше, як порожня балаканина. Тому що в даному спорі немає ані двох, ані трьох рівноцінних позицій – єдиноправильна відповідь одна – в Україні має діяти Конституція у редакції 1996 року зі змінами 2004, 2011 та 2013 років. Поясню чому. Жодної політики, суто правова оцінка.

Нагадаю, 8-го грудня 2004 року у розпал політичної боротьби Верховна Рада прийняла закон про внесення змін до Конституції України під N2222, який передбачав парламентсько-президентську форму правління з досить обмеженими повноваженнями глави держави. Саме за цією редакцією Конституції Україна жила не один рік і саме під ці повноваження обирався чинний президент Віктор Янукович.

30 вересня 2010 року Конституційний Суд своїм рішенням визнав неконституційним Закон України «Про внесення змін до Конституції України» від 8 грудня 2004 року N2222, вказавши на наявність порушень при його прийнятті. Таким чином КС констатував, що в Україні діє Конституція у редакції 1996 року. Проте насправді цим рішенням КС перебрав на себе виключні повноваження парламенту вносити зміни до Конституції України.

Окрім того, досить дивним виглядає зазначене рішення КС у контексті його ж більш ранньої ухвали. Так, у 2008 році цей же суд не взявся навіть розглядати подібне подання депутатів, вказавши, що закон N2222 вже є частиною Конституції, а сам закон вичерпав свою функцію.

Враховуючи наявність цієї ухвали, у 2010 році КС не повинен був навіть відкривати провадження, оскільки в силу статті 50 закону «Про КСУ» ухвала 2008 року є остаточною.

А тепер розглянемо безпосередньо рішення Конституційного суду 2010 року.

Повернення до редакції 1996 року КС обґрунтовує у своїй мотивувальній частині рішення: нібито із визнанням закону 2222 неконституційним, відновлюється дія Конституції 1996 року. При цьому в резолютивній частині рішення КС не насмілився написати жодного слова про те, що повертається редакція Конституції 1996 року. Проте такими твердженнями КС фактично проігнорував положення статей 147-153 Конституції України, які не надають суду повноважень перевіряти на конституційність окремі частини чи положення Конституції України, а так само вносити зміни до Основного Закону України. За таких обставин коригування положень Конституції може бути здійснене згідно розділу 13 Конституції України, тобто з відповідним розглядом законопроекту про внесення змін до КУ і далі за процедурою. Це єдиний легітимний спосіб повернення до Конституції 1996 року. Жодний суд не може перебирати на себе виключні повноваження установчої влади змінювати конституційний лад у країні.

Більше того, хочу наголосити, що з 2010 року і досі ВР не ухвалювала жодного рішення щодо повернення до Конституції в редакції 1996 року. Таким чином виходить, що єдиною легітимно діючою є редакція КУ від 1996 року зі змінами і доповненнями, внесеними Верховною Радою України в 2004, 2011 та 2013 роках.

Думки про те, що Конституційний суд прийняв протиправне рішення, дотримується і міжнародна спільнота. Так, Європейська Комісія «За демократію через право» у своєму висновку зазначила, що «відновлення за Рішенням Конституційного Суду України чинності тексту Конституції України 1996 рокупорушило питання легітимності діючих інститутів державної влади. Оскільки президента та парламент було обрано на основі конституційних положень, які надалі було визнано такими, що втратили чинність».

Окрім того, комісія наголосила, що унаслідок рішення КС президент України набув набагатобільше повноважень, ніж це було відомо виборцям на момент його обрання. Європейці підкреслили, що подібне рішення КС суперечить положенням Конституції України, так як із часу його прийняття діяльність головних органів державної влади базується на нормах, змінених судом, а не Верховною Радою як демократично легітимним органом.

Саме тому ми вимагаємо відновити легітимність конституційного правопорядку в Україні та усунути наслідки протиправного привласнення Конституційним Судом України повноважень Верховної Ради!

А зробити це дуже просто. Для цього не треба створювати спецкомісії, розтягуючи процедуру на кілька років. Чинна влада, яка гучно заявляє, що всі зміни мають бути здійснені виключно у конституційний спосіб, просто має зрозуміти, що в 2010 році жодних легітимних змін на підставі рішення Конституційного суду не відбулося.

Тому Верховна Рада як єдиний законодавчий орган країни, що вповноважений представляти волю народу, має ухвалити рішення про те, що в країні фактично діє положення Конституції України у редакції 1996 року зі змінами, що були внесені ВРУ у 2004 та наступних роках. А те, як саме це має відбуватися – шляхом прийняття відповідної постанови чи акту – вже чиста формальність.