Єдина ділянка переговорів України із «сепаратистами», на якій можемо поступатися – економіка. Можна обговорювати децентралізацію бюджетної і податкової сфер із конструктивними «регіоналістами», не причетними до насильства.

Як Голова підкомітету з питань бюджетної підтримки регіонального розвитку Комітету Верховної Ради України з питань бюджету, пропоную конструктивним представникам регіонів включатися в цю дискусію. Саме зараз час говорити про радикальні зміни правових засад місцевого самоврядування, структури оподаткування та розподілу видатків, міжбюджетних відносин, дорожнього господарства. Торік ми внесли до парламенту цілу низку законопроектів, спрямованих на справедливіші, прозоріші економічні відносини між урядом і регіонами. Та було марно. Янукович з командою свідомо ошукували регіони і гнобили місцевий бізнес. Тепер звідти отримуємо зворотню реакцію.

«Сепаратистські» еліти Криму, наприклад, не так прагнуть відокремлення від України, як пробують виторгувати собі додаткові бонуси. Цим людям зазвичай не потрібна незалежність, чи й глибока автономія. Вони просто шантажують нову, потроху очищувану, еліту України, схиляючи її до поступок.

На цих переговорах нова українська держава має повестися по-новому. З одного боку, не можемо зрадити нову, народжену на Євромайдані українську націю. З іншого, не маємо права наступити на старезні, ще «кравчуківські», граблі регіональної політики.

Жодних поступок у питаннях суверенітету, зовнішньополітичної стратегії, державної мови, інформаційної безпеки, плюралізму релігії. Майдан сказав своє слово: жодних Мутних Союзів, «законів Колєсніченка» і брехливо-підривних телеканалів.

Орієнтуючись на ці нерозмінні принципи, бачимо лише одну групу «сепаратистів», з якою можна домовлятися: підприємців, економічно активних громадян, притомних місцевих депутатів. Частина цих людей могла примкнути до антиукраїнських акцій під тиском свого російського походження та масованої пропаганди. Але справжня причина їхнього невдоволення Україною – економічна. Із конструктивними порядними людьми в нас один ворог: корумпована й водночас жорстко централізована податково-бюджетна система.

Збудована ще Кучмою, «вертикаль» облдержадміністрацій і держказначейства за Януковича вже майже додушила малий бізнес і самоврядування В УСІХ РЕГІОНАХ. Збережені на папері конституційні положення систематично знехтувані, вихолощені в законах і актах виконавчої влади. Мери й ради роками борються за справедливіший розподіл податків, але з кожним законом про черговий бюджет стає лише гірше. Що більше «регіоналів» в парламенті, то в більш «ручному» порядку розподіляються кошти регіонів. Що довше працював біло-блакитний уряд, то більше економічних перспектив відбирали в міст і районів. Наприклад, в жовтні-листопаді Кабмін серйозно збирався передати облдержадміністраціям право розпоряджатися бюджетними субвенціями на утримання комунальних (!) доріг.

Окремий предмет місцевої нелюбові до української держави – привілейоване економічне становище Києва. Столиця аж до початку бюджетної кризи 2013-го отримувала щедрі субсидії з центру, попри незрівнянно вищі доходи мешканців міста. Мови немає: шестимільйонному місту потрібні 9-й міст й 51-ша станція метро, і кияни сповна заплатили за це вирішальною участю в революції.

Але ж в регіонах інфраструктура розвивається значно гірше – як на іншій планеті! Це одне з упереджень, через які Євромайдан відносно слабко підтримали у великих містах Сходу. Запоріжжю ніяк не добудують третій міст, а Донецьку вже не будують метрополітен. Тож думки на кшталт «окремо від Києва нам залишиться більше грошей» не геніальні, але цілком зрозумілі й неконфліктні. З цим можна й треба працювати.

Нам є про що поговорити з порядними, відповідальними діячами з усіх регіонів, – якщо вони не заплямували себе насильством та українофобією.