Про те, що вірити українському прем'єр-міністру, коли він говорить про успіхи в економіці не можна, я знаю давно. Кожного разу, знаходячи все нові й нові підтвердження «покращення», відчуваю дежавю.

Ось і цього разу, побачивши повідомлення про чергову спробу Мінфіну залучити зовнішні позики для рефінансування старих боргів, я б не здивувався. Якби не одне «але» - для чого саме потрібен Кабміну черговий мільярд доларів.

27 серпня своєю постановою № 795 про проведення зовнішніх запозичень у 2012 році у розмірі 1 мільярд доларів під 7,95% річних, Кабмін зібрався рефінансувати кредит ВТБ. Кредит, який було отримано два роки тому!

Зазначу, що приблизно місяць тому, 18 липня, Міністерство фінансів України підтвердило випуск євробондів на 2 млрд доларів (під 9,25%), половина з яких повинна була піти в рахунок погашення боргу перед російський банком ВТБ.

Нагадаю, що ВТБ в червні 2010 року надав Україні шестимісячний бридж-кредит (перед розміщенням суверенних євробондів і отриманням першого траншу кредиту МВФ) на 2 млрд доларів під 6,7% річних. За два роки Україна не тільки не змогла віддати борг, але й змушена була покривати його, перепозичаючи гроші під все більш високі відсотки.

І все б нічого, але коли віддавали перший мільярд, глава правління ВТБ Андрій Костін повідомив, що у липні банк конвертує другу частину боргу України у розмірі 1 млрд доларів у єврооблігації.

Постає кілька запитань:

1. Куди подівся перший мільярд?

2. Якщо перший мільярд не подівся нікуди, то навіщо залучати новий кредит, враховуючи, що російський банк ВТБ згоден прийняти замість грошей цінні папери?

3. Куди поділося «економічне зростання» у 2,5%, яке за словами прем’єр-міністра цілком може забезпечити повернення боргів без залучення нових кредитів?

Йдемо далі, що саме трапилося протягом серпня, якщо в результаті ВТБ відмовився від реструктуризації боргу (а українські чиновники п'ятою в груди себе били, стверджуючи, що росіяни погодилися на реструктуризацію), а захотів отримати всю суму «живими грошима»? Констатуємо ефективність господарювання -  не тільки МВФ, але вже й Росія відмовляється вірити Україні на слово і вимагає не гарантій, а грошей.

Скільки ще буде потрібно нових кредитів і на скільки зросте державний борг України, якщо кожного разу для повернення старих боргів робити нові? І стабільність якого роду мають на увазі соратники прем’єр -міністра по партії, коли пишуть «стабільність досягнуто» на бігбордах, у газетах та листівках? Припускаю, що мова йде про стабільність у зростанні боргів.

В цьому стабільність дійсно прослідковується. Крім того, що Мінфін України змушений позичати за кордоном кошти під вищий відсоток, ніж переддефолтна Греція і проблемна Іспанія, швидкість зростання боргів просто вражаюча. На початок січня 2010 року загальний розмір державного боргу України становив трохи більше 193 млрд грн, а станом на 30 червня 2012 року, сума вже складала 373,42 млрд грн. Тобто, за два з половиною роки борг зріс на 180 млрд грн, або на 6 млрд грн щомісяця. І, судячи з усього, це ще не межа. Адже від стабільності влада планує йти до «добробуту». Страшно уявити в які гроші українцям встане цей «добробут».

Андрій ПИШНИЙ