Рано чи пізно українцям прийдеться покінчити зі служінням московським ідолам. Коли це станеться і коли антиукраїнську діяльність УПЦ МП (Українська Православна Церква Московського Патріархату) буде припинено або суттєво обмежено, почнеться розбудова по-справжньому незалежної України, вільної від ідеологічно-пропагандистського зомбування з боку російських загарбників.

Те, що УПЦ МП, яка підпорядковується безпосередньо Москві, виконує функцію знаряддя, націленого на забезпечення панування над свідомістю малоросів, добре відомо. Враховуючи важливість таких речей, як культура, релігія і духовність, можна бути впевненим, що звідси починається більшість нинішніх проблем.

Патріарх Української Православної Церкви Філарет був правий, коли в нещодавньому інтерв’ю сказав про те, що УПЦ МП не є за своїм духом українською, бо всі її богослужіння, проповіді, навчальні програми в семінаріях і академіях – усе це не українське. Звісно, Філарет добре знає, що говорить, він стверджував подібне неодноразово.

До слів Філарета варто додати, що навіть християнською УПЦ МП можна назвати лише умовно, тому що її доктрина практично полягає в обслуговуванні інтересів великодержавної Росії, а християнські цінності мають в ній другорядне значення. Так було завжди в минулому, і так є зараз.

Для підтвердження вищесказаного можна згадати судьбу гетьмана Івана Мазепи. Справжній патріот, Мазепа, попри власні чесноти, не спромігся довести свою праву до переможного завершення. Замість створення незалежної від Москви української церкви, Мазепа довгий час служив і поклонявся московським ідолам, чого краще би було не робити. Неабиякі пожертви на будівництво храмів і монастирів та покровительство православ'ю – усе це його не врятувало, а навпаки, призвело до поразки в його боротьбі.

Дарма гетьман Мазепа намагався заручитися підтримкою церкви. Незабаром у тих самих храмах, які він будував, та в інших почали проголошувати прокляття видатному українському патріотові. Ось якою була вдячність церковників за його пожертви, сприяння будівництву храмів і монастирів та багаторічну відданість. Такою була їхня відповідність християнським заповідям.

Мазепа став жертвою омани і тим погубив свою справу. Він вважав, що москалі – християни, а тому сподівався на їхнє милосердя, але сталося по-іншому, коли вони вчинили безпощадну розправу над полоненими козаками. Для порівняння, з полоненими шведами повелися ліпше: їх не катували, не знищували, одних цар Петро I узяв на військову службу, багатьох інших, хто не схотів служити, він заслав на поселення.

Отже, церковники, якими керує Москва, – то замасковані послідовники диявола, які спотворюють вчення Христа з метою введення в оману інших. Їхня мораль і їхні вчення відрізняються від того, що написано в Новому Заповіті і що є загальноприйнятим у цивілізованому християнському світі.

Маючи такого монстра, який зветься УПЦ МП і який постійно зайнятий формуванням проросійської «п'ятої колони», українська держава залишається під великим ризиком. Ганебний культ ідолів Москви під виглядом православ’я зовсім не сприяє становленню України як сильної єпропейської держави, зате захищає інтереси російських загарбників.

Аби зруйнувати свою країну, українцям можна не старатися, достатньо й надалі поклонятися московським богам, точніше – ідолам імперії. За все це рано чи пізно може настати Божа кара, а можливо, кара вже настає. Схоже було з євреями в давноминулі часі, коли вони поклонялися Баалу, за що врешті-решт були покарані. Якщо не власна доля, то хоча би цей біблійний приклад повинен змусити українців нарешті виправити власні помилки та встати на шлях істини.