З трьома генералами випадково зустрівся на Майдані Незалежності (зліва направо: Григорій Марченко, Леонід Кравчук, Микола Мельник). Дивлячись на те, що відбувається в Автономній Республіці Крим, вони намагаються достукатися до нинішньої влади. Для цього зібрали своїх колишніх побратимів, щоби викласти спільне бачення на ситуацію. Але до військових із величезним досвідом, в тому числі бойовим, не прислухаються.

Генерал-лейтенант, колишній розвідник Микола Мельник, сміючись розповідає як під час гарячих подій на Євромайдані спостерігав за будівництвом барикад на Грушевського. Зрештою не витримав і хотів підказати як краще робити. Від нього, «старого діда», відмахнулися. Згодом підійшов знайомий і звернувся до «старого діда» за званням – пане генерал. Ситуація кардинально змінилася і «пан генерал» допоміг протестувальникам суттєво зміцнити барикади. Зараз на Печерських пагорбах також відмахуються від «старого діда» – хоча саме Микола Мельник в 90-х роках минулого століття розробив і реалізував план нейтралізації сумнозвісного кримського прем’єра-сепаратиста Юрія Мєшкова.

Крим. Які причини того, що була допущена інтервенція російських військ на півострів?

В першу чергу це абсолютна неготовність наших Збройних Сил. Найстрашніше, що зробили ще «попередники» (за часів Ющенка – прим.) – знищили майже весь сухопутний компонент Криму. Йдеться про 32 корпус, який був на дуже високому бойовому рівні. За Януковича це знищення було довершене і зараз в Криму, крім берегової охорони, практично нічого не має.

Друге – те, що Внутрішні Війська, які перебували на Майдані по іншу сторону від людей, в тому числі Севастопольська  і Сімферопольська частини Беркуту, сьогодні деморалізовані і не виконують покладені задачі. Вони просто бездіяльні. Дехто з них зрадили Україну і перейшли на бік РФ. І це не просто прорахунки – це недопрацювання, бо ВВ і Беркут в Криму формували не за екстериторіальним принципом (набір особового складу з інших регіонів – прим.), а суто за територіальним.

Адже раніше, коли в Криму стояла Національна Гвардія замість ВВ (близько половини частин Національної Гвардії під час її ліквідації у 2000 році влилися до ВВ – прим.), підрозділи Гвардії укомплектовувалися за екстериторіальним принципом: там служили люди з Київщини, з Чернігівщини, із Західної України. Тому в них не було роздумів, а лише – захист конституційного ладу, захист прав і свобод людей. А сьогодні в Криму нікому захищати інтереси України. Ось це найстрашніше!

Що нинішній владі необхідно робити сьогодні, щоби бодай стабілізувати ситуацію в Криму?

Тільки політичними методами. Про якийсь силовий метод вже навіть розмов не може бути. Пізно. Тільки мирним, політичним шляхом. Покладаючись на всі міжнародні конвенції, положення, договори і таке інше. Ну і в правове русло запустити, тому що ми бачимо, що сьогодні влада Криму нелегітимна і це прекрасно розуміють всі. Я думаю, що не обійдеться без міжнародних спостерігачів.

У Foreign Policy вийшла стаття адмірала Джеймса Ставрідіса, де він пише, що сили НАТО мають негайно увійти в Крим. Ви, як людина з досвідом, як вважаєте – чи мали би гаранти нашої територіальної цілісності ввести війська для виконання своїх домовленостей?

Не хотів би щоби до цього доходило. Треба знайти всі шляхи, важелі для мирного врегулювання. В тому числі, можливо, і за участю НАТО. Бо що таке введення військ НАТО в Крим? Це однозначно третя світова війна. Я не думаю, що це потрібно всьому світу. Треба обійтися без введення військ НАТО. А ось ООН – так.

Зараз говорять, що Крим можна відітнути від водо- та електропостачання – ресурсів – щоби вплинути на ситуацію. Чи це було би доцільно і правильно?

Ні! Категорично ні! Там наші люди.

Але якщо Крим відійде від України, то Київ почне дотувати…

Стоп! Якщо віддати Крим, то тоді нехай платять. За наші насосні станції, за наші електролінії, за наші ресурси. Адже там всі ресурси наші – навіть дорожньо-транспортні. І Криму буде не так просто й легко. Однією паромною переправою не обійдешся. Так, звичайно, з часом можна буде налагодити сполучення з РФ. Але це буде дуже, дуже дорого коштувати. Але про це не варто говорити, бо ми не можемо покидати людей. Росіяни, які там живуть – це теж наші люди. Приїхала лише якась купка провокаторів, як це було і в Харкові.

Але ж отих росіян в Харків пропускали на митниці. Навіщо?

А хто ж знав, чого вони їдуть? Чого я не маю права проїхати. Вони мали документи, вони їхали собі горілку пити, чи, може, якийсь бізнес робити.

Виходячи з множення джерел нестабільності, очевидно, що Росія зацікавлена в створенні якомога більшої кількості джерел нестабільності. А якщо пам’ятати про надідею Кремля про «Русскій мір», де Київ там фігурує як «Мать городов русскіх», чи припускаєте Ви, що Київ опиниться під загрозою інтервенції з боку Росії?

Я не виключаю, що певна якась частина України може бути тимчасово відторгнена. Тимчасово! Але я ніколи не повірю, що Київ може опинитися в їхніх руках. Якщо це навіть і станеться – це буде на якісь години. А далі Росія навіть не розуміє чим закінчиться вторгнення для їхніх воїнів. Адже, подивіться, піднялися Київська, Черкаська, Житомирська області – піднялася не лише Галичина, піднялась Наддніпрянська Україна. Не дай Бог, щоб Київ їм здали! Хоча це можливо – вони мають і спецназ, і десантуру, але займуть його на якийсь час. А далі буде кінець – і їм, і російській імперії. Путін не розуміє, що він робить.

Чи може створення джерел дестабілізації проникати далі в Україну? Бо, наприклад, в Києві нещодавно був розстріляний патруль ДАІ і злочинці забрали зброю. Це може бути елементами агресії проти України?

Я маю більше інформації, щодо участі підозрілих осіб неукраїнського походження. Вони діють на території України, в тому числі в Києві. Я про це знаю. Хто ці люди – треба розібратися. Є в нас спецслужби – хай працюють. Хай з’ясовують й інші моменти. Наприклад, біля військових комісаріатів сьогодні є люди – що це за люди? Я не знаю.

Ви маєте на увазі тих, хто нібито самостійно збирається біля військкоматів на мобілізацію?

Так.