Серед емоцій, що вирують зараз довкола Криму, здається, гостро бракує співчуття до кримчан, незалежно від їхніх політичних поглядів. А дарма.

Що, власне, відбулося? Приєднання Криму до Росії? Не зовсім. Прізвисько нового сімферопольського царька Сергія Аксьонова – Гоблін. Гобліни, як відомо — це піхота сил зла, безсердечні створіння,  здатні вбивати всіх, на кого вкаже вождь, а також катувати й вбивати заради власного задоволення. Аксьонов-Гоблін проходив по трьох справах, пов’язаних із тортурами та вбивствами.

Отже, на хвилі шовіністичного піднесення, на багнетах російської армії до влади в Криму прийшли бандити. Звичайні бандюги. До них, власне, півострів і "приєднався".

Кошмар, пережитий нами три тижні тому в Києві, в Криму тільки починається. Сценарій моторошно знайомий. Знову серед білого дня зникають люди — за останніми даними, викрадено вже 10 людей. Знову "тітушки" – цього разу які замаскувалися під "кримську самооборону" – разом зі зграєю двоногих, що досі називають себе "Беркутом" (про них ще кілька слів трохи далі), масово б’ють і грабують журналістів і тих, хто незгоден з політикою нового уряду.

І якщо проросійська більшість кримчан гадає, що все це їх не торкнеться, то наскільки ж вони необачні!

Росія обіцяє Криму потужну фінансову допомогу. Охоче вірю, що принаймні на перших порах цей золотий дощ проллється. Тільки ось куди підуть ці мільйони? На поліпшення водопостачання? На ремонт небезпечних для життя доріг? На реконструкцію поліклінік і лікарень? На будівництво шкіл?

Усі ці кошти осядуть в кишені Гобліна і кількох його друзів.

Одного не прекрасного дня навіть у найбільш переконаних сепаратистів виникне резонне запитання: де гроші? Оскільки Гоблін відповіді не дасть, люди вийдуть на вулицю. А на вулиці на них  чекатиме севастопольський "Беркут", який зажив собі слави як найжорстокіший із усіх підрозділів "Беркуту", на руках якого кров не одного десятка людей, для якого не просто вбити, а закатувати до смерті людину – як склянку води випити. Імовірно, до "Беркуту" приєднаються "самооборона" та інша шпана, котра взагалі ніякими наказами і правилами не керується.

Спільними зусиллями вони утоплять демонстрацію в крові. А російське телебачення (іншого в Криму вже немає) ввечері розкаже про те, як доблесні правоохоронці придушили фашистський заколот на півострові.

Статки потребують захисту. Тож будь-які вибори Гоблін сфальсифікує, не зморгнувши оком. Можливо, знову хтось обуриться й спробує протестувати. Що буде далі – дивіться в попередньому абзаці.

Але це ще не все. Наразі Аксьонов розказує, що ладен запровадити двомовність – російську і кримськотатарську (хоча вона й так давно є) і що віддасть татарам посади віце-прем’єр-міністра і заступників міністрів в уряді, а ще місце віце-спікера в парламенті. Як шляхетно!

Щоправда, чого варті обіцянки кримінальника, добре видно по обгорілих руїнах у центрі Києва. Але навіть якби він справді хотів дати татарам гарантії безпеки, то не зміг би цього зробити. Бо, по-перше, Кримом керує не він, а командування "зелених чоловічків" – спадкоємців тої армії, котра нищила татар 70 років тому. А, крім того, чоловічки привезли – і продовжують везти з собою – масу паразитів. Так звані козаки, різного роду "ополченці" та "добровольці", простіше кажучи, – нацисти та погромники – стікаються на півострів із усієї Росії. Для них Крим відтепер – земля небачених можливостей для грабунку і вбивства, а ще ця публіка знає  про татар лише дві речі: що вони – "чурки неруські" й що вони всі поголовно "зрадники Батьківщини".

Одне лихе слово на базарі. Одна сварка через дівчину. Перша-ліпша провокація на мітингу до роковини депортації кримськотатарського народу. І все. Почнеться найбільш безжальна з усіх воєн – громадянська, обтяжена ще й тим, що тут піде одна нація на другу. Татари не відступлять. Одного разу в них забрали їхню землю – тепер вони за нею битимуться. Зі свого боку, істоти з георгіївськими стрічками, котрі вже зараз безкарно б’ють і викрадають людей, не зупиняться й перед етнічними чистками. Тоді буде змушено втрутитися НАТО – котре, звісно, може закривати очі на теперішній млявоплинний конфлікт, але не допустить нового геноциду в себе на кордонах.

Роман із Росією починається з ейфорії. Розчарування буде обпікаюче болісним. Мир на півострові зрештою запанує. Але високою, занадто високою ціною.

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і YouTube