Одна з головних тез противників євроінтеграції – «Ми Європі не потрібні, ніхто не буде нам допомагати». Впевнений, що вона безпідставна. Європа готова нам допомагати, і є в цієї готовності 2 основних підстави.

Спробую пояснити це притчею. От купив я будиночок нещодавно і маю двох сусідів (див. фото). Уявимо, що я - Європа. Одні мої сусіди – молода пара з двома дітьми. Живуть собі, працюють, мають стареньку іномарку. Подвір’ячко охайне, супутникова антена, стіни утеплюють, гойдалка стоїть... У мене з ними приязні, рівні стосунки. Іноді по-мєлочі допомагаємо друг другові. Наші взаємини нагадують стосунки ДВОХ ЄВРОПЕЙСЬКИХ ДЕРЖАВ.

Інші сусіди – абсолютно неблагополучна родина. Мама, що трохи несповна розуму і ще пиячить, купа дітей від різних батьків, старша донька сама нещодавно народила. В домі немає води, опалення, електрика частіше не працює, ніж працює, бардак на подвір’ї повний. От вони мені - як УКРАЇНА ДЛЯ ЄВРОПИ.

Вони для мене проблема, яку треба вирішувати. І проблема більшатиме, коли двоє її синів-підлітків зростатимуть. Вони точно потоваришують з алкоголем (вже почали), а можливо і з наркотою. У них вже зараз іноді тусують більш дорослі хлопці, реально схожі на кримінальних елементів (В НАШІЙ ПРИТЧІ ЦЕ - РОСІЯ), і я ЩИРО НЕ ХОЧУ, щоб у мене бід боком був НЕКОНТРОЛЬОВАНИЙ ПРИТОН.

Якби я не був вихований на християнських цінностях, можливо я б розмірковував інакше і головною стратегією було б ЗАЛЯКАТИ, але не так мене виховували. ЄВРОПА, якщо хтось забув також ВИХОВУВАЛАСЯ НА ХРИСТИЯНСЬКИХ ЦІННОСТЯХ, тому мені легко зрозуміти їхній хід думок. Можна відгородитися височенним забором, але це дорого і не дуже ефективно. Плюс я не хочу жити за високим парканом! Можна витратити купу грошей і спробувати їх кудись переселити, але я не олігарх і не можу це собі дозволити.

Тому ЄДИНИЙ ШЛЯХ, який видається мені РЕАЛЬНИМ – це спробувати допомогти їм хоча б якось налагодити своє життя. Причому допомагаю я не мамі (там я вже в шанси не вірю), а хлопцям, в яких я ще бачу промінь надії. Як я допомагаю? По-різному. Іноді даю можливість підзаробити, щось роблячи у мене на подвір’ї. Причому намагаюся навіть не гроші дати, а щось необхідне купити. Тут багато каже, МИ ЄВРОПІ ПОТРІБНІ ЯК ДЕШЕВА РОБОЧА СИЛА! Так, я їм плачу небагато, але це ТОЧНО БІЛЬШЕ, НІЖ ВОНИ МОЖУТЬ ЗАРОБИТИ САМОСТІЙНО. Коли ми організовували табір, я готовий був БЕЗКОШТОВНО взяти їх туди і навіть купити спортивне взуття, якого у них тоді не було. На жаль, тоді не вийшло – вони, безтолкові, не змогли навіть найпростіші довідки в лікарні отримати (НІЧОГО НЕ НАГАДУЄ?), але я не лишаю спроб.

А коли я почув, що один з хлопців пішов на баскетбол (ХОЧА Б ЯКИЙСЬ РОЗВИТОК ПОЧАВСЯ), радості моїй не було межі. Я йому грошей позичив безстроково. Навіть розуміючи, що є великий ризик того, що не віддасть!

Чого більше в моїх діях – щирої любові до них чи холодного розрахунку? Я б сказав, порівну. Я насправді люблю людей, вірю, що ці діти в цілому не винні, бо вже НАРОДИЛИСЯ В ПОГАНИХ УМОВАХ. І хоча часто їх важко любити (БРУДНІ, МАТЮГАЮТЬСЯ І ВЕДУТЬ СЕБЕ НЕ ТАК, ЯК МЕНІ Б ХОТІЛОСЯ), все ж для мене любов – це не тільки почуття, а і вибір. А тут вже недалеко і до розрахунку: МЕНІ НЕОБХІДНІ НОРМАЛЬНІ СУСІДИ, і я готовий жертвувати багато чим, щоб досягти цього.

Як в кожній притчі тут, звичайно, не все однозначно, але в цілому, я впевнений, грубо кажучи, у цивілізованого світу приблизно такий же хід думок стосовно України. Саме тому, ВОНИ ГОТОВІ НАМ ДОПОМАГАТИ. І вже допомагають. В першу чергу, тим, хто хоче і прагне щось робити. Засвідчую це, як людина і представник організації які немало всього зробили, використовуючи допомогу західних країн.