Нещодавно зареєстрував законопроект № 4605, яким передбачається внесення змін до закону України «Про митний тариф України», а саме встановити на рівні 0% ставки ввізного мита на автомобілі з електричними двигунами, котрі імпортуються в Україну. На мою думку, прийняття цього проекту закону стимулюватиме попит на електромобілі.

Мене часто запитують - чому саме зараз, у такий складний для України період, я вважаю за доцільне знизити ввізне мито на цей екзотичний вид транспорту? Дійсно, час зараз складний, але це не позбавляє нас потреби опікуватися розвитком екологічно чистих інноваційних автомобільних технологій. Підтримка перспективних екологічних і енергоефективних товарів і технологій має бути пріоритетом державної політики за будь-яких часів. Більше того: саме в цей революційний час нам необхідно терміново вживати всіх можливих заходів для енергозбереження і позбавлення енергозалежності від Російської Федерації.

Вважаю цей законопроект не тільки добрим починанням для автомобільного бізнесу, але й турботою про сталий розвиток нашої країни, про долю майбутніх поколінь. Електричні автомобілі є нашим безумовним і невідворотним майбутнім, причому найближчим майбутнім.

Не лише енергозбереження є основною спонукою для розвитку електромобілів. На сьогоднішній день існує три головні передумови для розвитку електротранспорту: необхідність знизити забруднення атмосфери, більш ефективно використовувати невідновлювані природні ресурси, а також інноваційний розвиток енергетики. Експерти вважають, що електромобілі в майбутньому замінять транспортні засоби, які працюють на двигунах внутрішнього згоряння. Електричні транспортні засоби, особливо автобуси, допоможуть зменшити забруднення навколишнього середовища в містах і знизити рівень шуму. Електромобілі мають високу екологічність через відсутність необхідності застосування нафтового палива, антифризів, моторних мастил, а також фільтрів для цих рідин.

Важливим фактором, який має заохочувати до зростання кількості електромобілів в Україні, є зменшення залежності від імпорту нафти та нафтопродуктів, більшість із яких зараз використовується в якості пального для транспорту.

Стосовно мого бачення перспектив ринку електромобілів, зазначу, що сьогодні багато виробників у всьому світі вкладають значні кошти в розробку електромобілів – і цьому, повторюся, сприяє неухильне зростання цін на нафтопродукти, необхідність зменшення кількості шкідливих викидів від автотранспорту, а також розробки пристроїв зберігання енергії і технологій енергоспоживання.

Відповідно до фахових розрахунків, світовий ринок очікує стрімке збільшення кількості електромобілів: зі 138 тисяч у 2012 році до 1,8 млн авто у 2020 році. Схожа тенденція обов’язково буде спостерігатися і в Україні.

У багатьох країнах світу за останні роки затверджені національні програми розвитку електротранспорту, котрі передбачають різноманітні методи стимулювання виробників і покупців електромобілів, зокрема через скасування ПДВ і мит. Наприклад, Росія, яка встановила нульову ставку ввізного мита на легкові електромобілі, за підсумками 2013 року зайняла третє місце серед європейських країн за рівнем реалізації електромобілів Mitsubishi i-MiEV. За цей період у Росії було продано більше ста електромобілів лише цієї моделі.

Державна підтримка придбання електромобілів здійснюється більш ніж половиною країн Європейського Союзу - там стимулювання продажів електромобілів включає не тільки зниження митних зборів на імпорт, але й державні субсидії та премії на покупку, скасування транспортних податків, вільний проїзд на платних дорогах тощо.

На жаль, подібної програми в Україні ще немає – в нас взагалі відсутнє будь-яке державне стимулювання попиту на електромобілі. Саме тому вони поки що не надто популярні, у першу чергу - через високі ціни. Ринок електромобілів в Україні перебуває в зародковому стані, обсяги їх продажів у 2013 році вимірюються кількома десятками. Це дуже мало. В Україні ще не продано жодного електромобіля марки Tesla Model S, проте в п’ятимільйонній Норвегії їх купують 70 штук на день.

У той же час в Україні запроваджене повне мито на рівні 10% і преференційне мито 8% на ввезення транспортних засобів, оснащених електричними двигунами. Саме це мито я запропонував скасувати. На мою думку, це не чинитиме помітного впливу на надходження до Державного бюджету України, проте стимулюватиме попит на електромобілі в нашій країні та розвиток інфраструктури для них.

Вважаю, що скасування ввізного мита наблизить вартість електромобіля до вартості звичайного автомобіля з двигуном внутрішнього згоряння і прискорить процес формування перспективного ринку автомобільного електротранспорту в Україні.

Встановлення нульових митних зборів для електромобілів - це лише перший крок до створення сприятливіших умов для продавців і покупців електромобілів. Найближчим часом готуюся ініціювати розробку комплексу заходів державної підтримки електричного автомобільного транспорту.

Той, хто цікавиться цінами, може самостійно ознайомитися з ними на інтернет-сайтах купівлі-продажу автівок - там вже присутній чималий вибір електромобілів. Зазначу, що машини на електротязі останнім часом стали набагато дешевшими. Наприклад, електрична версія Daewoo Matiz - електроавтомобіль Selena EC-4 вартує в Україні приблизно 13 тис. доларів.

Саме здешевлення, а не пропаганда екологічно чистих автомобілів, зробить їх більш затребуваними. Досвід Японії та Голландії, де зараз просто ажіотажний попит на електрокари, красномовно свідчить про це.

Проте сьогодні обсяги продажів електромобілів в Україні вкрай незначні: за моїми даними, в минулому році реалізовано всього близько ста таких машин. Розумію, що при нинішніх цінах на електрокари нульове мито не зробить ці машини набагато доступнішими для споживача. Радикальне зниження ціни на електроавтомобілі та значне збільшення попиту на них можливе тільки за активної державної підтримки.

Комплекс подібних заходів державної підтримки добре відомий на прикладі досвіду країн Європи, США, Китаю та Японії. Це не лише стимулювання виробництва та придбання електромобілів, а також створення привабливих умов їх експлуатації. Нам потрібно узагальнити міжнародний досвід і взяти з нього найбільш ефективні заходи, які можуть бути реалізовані в Україні.