Написати цей блог вирішила після того, як Ірина Ванникова у своєму блозі розкритикувала Мустафу Найєма за нібито емоційні оцінки на адресу Віктора Ющенка. Вона також невдало спробувала довести, що в країні нібито один демократ - це Віктор Ющенко, якому Юлія Тимошенко нібито заважала працювати.

 Нагадаю, що кілька днів тому журналіст Мустафа Найєм написав: « я не фанат Юлии Тимошенко, но сегодняшние нападки Виктора Ющенко выглядят не по-джентльменски, грубо, а иногда и совсем некрасиво. Считаю, что политик в статусе бывшего президента не должен опускаться до выяснения отношений и плевков в спину своим осужденными оппонентам».

Ірина чомусь вважає ці слова особистими емоціями Мустафи, а я впевнена, що таке ставлення ґрунтується на фактах та аналізі  політичної історії Віктора Ющенка.

Повністю погоджуюсь з оцінкою Мустафи на адресу Віктора Ющенка. Від себе додам, що  «Наша Україна», м‘яко кажучи, вводить в оману своїх виборців, намагаючись довести, що нібито вони і є опозиція. Бо опозиція  не співпрацює, а бореться з владою. Опозиція не  бере з рук влади подачки у вигляді дозволів жити на державній дач . І опозиція, навіть якщо вона йде на вибори окремою колоною, не влаштовує боротьбу з представниками опозиційного табору. Для  справжньої опозиції є один опонент – влада.

Юлія Тимошенко не може сама відповісти на необґрунтовані закиди  Ірини Ванникової, тому це  зроблю я.

Якщо хтось і  винен у демократичному регресі та утисках демократії, так це Віктор Ющенко.

Нагадаю Ірині, що після Помаранчової революції лідери Заходу та США стоячи аплодували Віктору Ющенку. Між тим, за два роки, деякі впливові європейські лідери вже старанно уникали спілкування з Ющенком у кулуарах міжнародних конференцій.

У Ющенка був карт-бланш і він його не використав, за що катастрофічно швидко втратив довіру світової спільноти та співвітчизників, про що свідчать і результати президентських виборів, і нинішні, практично нульові, рейтинги колишнього президента та його політичної сили.

Якби Віктор Ющенко був демократ та вболівав за Україну, він би в другому турі президентських виборів не закликав би голосувати «проти всіх». Через його «противсіхство» Україна втратила можливість і далі крокувати у демократичному напрямку. Ющенко фактично віддав країну Януковичу. За що йому тепер дозволяють жити на державній дачі та не переслідують за допомогою кримінального законодавства.

Можу нагадати Ірині, що саме Віктор Ющенко підписував Універсал національної єдності, зробив лідера Партії регіонів Віктора  Януковича прем‘єр-міністром, подарував Міжгір"я, яке стало символом корупції. За часи  Ющенка на енергетичному ринку з‘явився посередник «РосУкренерго», а ціна російського газу збільшувалася щорічно:

У 2005 році (до президентства Ющенка, договір укладали його попередники) ціна на газ  складала 50 дол. США за тис. кубометрів.

У 2006 році ( президент Ющенко, прем‘єр Єхануров) - 95 дол. США за тис. кубометрів.

У 2007 році (президент Ющенко, прем‘єр-міністр Янукович) -130 дол. США за тис. кубометрів,

У 2008 році  (президент Ющенко, прем‘єр Віктор Янукович) -179,5 дол. США за тис. кубометрів

Нагадаю Ірині, що саме Ющенко відкликав керівника «Нафтогазу» Олега Дубину, який 31 грудня 2008 року, після важких переговорів мав підписати з «Газпромом» договір на постачання російського газу за ціною 235 дол. США за тис. кубометрів.

Чому так зробив Ющенко?  Турбувався за вигідні для України контракти? Сумніваюсь. Скоріше турбувався про долю посередника «РосУкренерго», якого прибирали з газового ринку, про що згодом неодноразово розповідали керівник «Газпрому» Олексій Міллер та російський президент Володимир Путін.

Нагадаю, що 31 грудня 2008 року урядова делегація на чолі з Юлією Тимошенко мала вилетіти до Москви о 9 ранку, однак через інтриги Ющенка відліт відкладався кілька разів. О 15.00 делегація та журналісти вже були на борту літака  і біля двох годин чекали відльоту. Саме тоді Віктор Ющенко зірвав всі домовленості, посварився з Росією, що призвело  до «газової війни», яка тривала майже три тижні та спричинила припинення поставок газу до України та країн Європи.

Можу розповісти Ірині, що прем‘єр-міністр Юлія Тимошенко тоді майже цілодобово була на роботі, зробила все, що схід та південь країни не замерзли (у січні 2009 року температура повітря вдень була в середньому мінус п‘ятнадцять), а підприємства не зупинились. Віктор Ющенко тоді влаштував собі різдвяний відпочинок у Карпатах.

Ірина каже, що Ющенко, нібито розповідає про реальну політику, яку мають знати українці.

Я, у свою чергу, навожу конкретні факти, які дуже виразно вимальовують портрет Віктора Ющенка за часи  його президентства.

Якщо про політику, або стиль роботи Віктора Ющенка, то можу розповісти, що прямі телефонні дзвінки від прем‘єр-міністра Тимошенко президент Ющенко  практично бойкотував, що Секретаріат президента (часів Балоги) обрав собі дивну модуль спілкування з прем‘єром – листування. Листи опівночі народжувались у надрах президентської канцелярії і вночі доставлялись кур‘єром до приймальні прем‘єра. Було дуже багато ноу-хау.

Ірина пише, що Юлія Тимошенко нібито просила кудись влаштувати Віктора Медведчука. Думаю, що Віктор Медведчук не потребує працевлаштування, про що він згодом і заявив. Окрім цього, є дуже велика різниця між словами «просила» та «зробив». Громадськість добре пам‘ятає, що саме Віктор Ющенко зробив Віктора Януковича прем‘єр-міністром.

Аби не Юлія Тимошенко та не позачергові парламентські вибори,  президент Віктор Ющенко міг би набагато раніше, а не на чергових президентських виборах 2010 року, втратити свою посаду.

Ірина пише, що журналісти нібито вважають Віктора Ющенка та Юлію Тимошенко політичними конкурентами. Це - підміна понять, а також намагання підняти рейтинг за допомогою «приєднання» до рейтингу Юлії Тимошенко. А ще  - перекручування позиції багатьох журналістів, оскільки переважна більшість людей розуміє, що у Юлії Тимошенко  є один політичний конкурент - це Віктор Янукович.

Далі.  Ірина дуже багато на себе бере, коли називає сфабриковану проти Юлії Тимошенко «газову справу» економічним злочином, бо  навіть замовні суди  не звинувачували її в якійсь особистій користі. Нагадаю Ірині, що Юлія Тимошенко договорів не підписувала, а формування позитивного іміджу не є злочином. І взагалі, якщо політичні домовленості у газовому питанні є приводом для кримінального переслідування, то Тимошенко - це остання у списку президентів-прем‘єрів, які б мали відповідати за щорічне збільшення ціни на газ та за так звані «харківські угоди».

Ірина риторично питає у Мустафи що таке «однаково погане» і стверджує, що один Ющенко «у білому» і лише він може звільнити  Юлію Тимошенко… Скажу так, не для того Ющенко це ініціював, розпочав переслідування екс-прем"єр-міністра, щоб потім випускати.

Юлія Тимошенко обов‘язково дуже скоро буде на свободі. Її звільнять. Але не Ющенко, а український народ та Європейський суд з прав людини.

З якими словами Ірини погоджуюсь на всі сто, так з тими, що справа проти Тимошенко була політичним судилищем. А ще з тими, що за часи  президентства Віктора Ющенка мільйонам українців було легше жити. Одна, легше жилося не тому, що президентом був Віктор Ющенко, а тому що прем‘єром була Юлія Тимошенко.

 

Марина СОРОКА