Повернувся з Миколаєва. Місто на 99% російськомовне, з досі не відчищеним метровим нальотом радянщини (назви вулиць - Радянська, Леніна, Радянської армії і т.п. - не мінялись з часів здобуття Незалежності), та попри це... місто наше!

Бляха-муха, Миколаїв зараз більш український, ніж Київ, Львів чи Рівне. Жовто-сині прапори буквально всюди: на автомобілях, маршрутках, парканах, деревах, ліхтарних стовпах, громадських будівлях, вітринах магазинів, вікнах кав'ярень. На кожному другому перехресті - білборди з написами "МИКОЛАЇВ - МИ УКРАЇНА" і "МИКОЛАЇВ ЗА ЄДНІСТЬ УКРАЇНИ", а на площі під адміністрацією замість клаповухого товариш-Леніна - велика квадратна тумба. Жодної "колорадської" стрічки чи нацистського триколора.

В маршрутці, чуючи, як усі говорять російською, надумав трохи постібатись і вголос запропонував перейменувати вулицю Леніна на вулицю Путіна. За що ледь не отримав по пиці: "То, что говорим по-русски, не означает, что мы за Путина!!!" 

P.S. Дякую Олені Єреш за чудово організовані презентації і за екскурсію по зоопарку!