Отака мічта, шоб це все кончилось і я, замісь читать новини, сіла б і намалювала серію схем "Випимша жещіна дивиться на картини в музеї". 

А тоді приїхала б на район, а там в парку красіва підстрижена трава, а в ній ні окурочка, ні шприца, ні празерватива, ні битого скла, ні битового сміття, тіки люди тверезі лежать на ковриках і втикають в пространство, де-які курять "медичну" маріхуану, де-які роблять зарядку.

Воно робиться в 4 етапа: перший етап ми пройшли, - це коли вони радіють жизні, на*буючи нас, обростають жиром, купують собі красіву недвіжимость у Монте Карло, а в нас страшний стрес і злидні.

Наступний етап: стрес і в нас і в них (цей етап проходим зараз).

Якшо ми постараємось і пройдем цей етап, не знижуючи темпу, то наступний етап - в нас стрес іде на спад, а в них підвищується, і завершальний етап - ми сидим в чистій траві і втикаєм в пространство, і нам даже не треба випить, шоб рослабитись, а вони у страшному стресі - хронічно, назавжди.

А я все одно вип'ю і піду в музей, бо в нас на районі тоді будуть музеі і бібліотеки.