В 1996 році ми вихвалялись найновішою, прогресивною і демократичною конституцією сучасності. Згодом хвалилися тим, що її текст зберіг первинний зміст, прописаний так вдало, що не треба міняти. Згодом вносили зміни, потім скасовували їх, потім повертали. Але чи міняло це щось окрім облич?

Насмілюся зауважити, що формат Конституції зразка 1996 року вже себе зжив, така Конституція вже не може слугувати фундаментом для будівництва нової держави. Можна довго розписувати про існуючі недоліки в конституції але в сьогоднішній ситуації на це немає часу, потрібен вихід. Неможливо збудувати нову державу, як декларував Майдан, на старому фундаменті. Потрібен новий, нова Конституція.

Поясню, що для цього потрібно зробити, і як.

По-перше, потрібно усвідомлювати, що це не проект про внесення змін до існуючої Конституції України, а саме нова Конституція, інша, у новій редакції.

Текст діючого Основного Закону не містить у собі регламентації процедури прийняття нової конституції, так само, як не містить і жоден із Законів України. Конституцією передбачений лише особливий порядок внесення змін до неї.

Тому проект нової Конституції України може бути внесений або Президентом, або депутатами. В.о. Президента теоретично має право для внесення зазначеного законопроекту. Статтею 112 встановлюють деякі обмеження повноважень виконуючого обов’язків Президента України, однак обмеження на подачу проектів законів не встановлено.

Виходячи з логіки Розділу ХІІІ Конституції України (розділ про внесення змін до Конституції), проект нової Конституції можуть внести лише дві третини народних депутатів від конституційного складу ВР. Як набрати 300 підписів під проектом Конституції питання досить складне в сучасних реаліях. Тому, напевно, дана норма, за таким сценарієм, буде ігноруватися з посиланням на те, що питання прийняття нової Конституції нічим не регламентоване. Чи можливо використати іншу схему: схему статті 154 Конституції України, де йдеться про внесення змін до Конституції України, відповідний законопроект може бути поданий до Верховної Ради України Президентом України або не менш як третиною народних депутатів України від конституційного складу.

Крім того, стаття 143 Регламенту Верховної Ради України передбачає подання відповідного законопроекту з одночасним поданням і законопроекту, яким передбачається виділення коштів з Державного бюджету України на проведення всеукраїнського референдуму, щодо затвердження Конституції України.

Після внесення Верховна Рада повинна розглянути проект та прийняти його двома третинами голосів від конституційного складу. Окрім цього затвердження нової редакції Конституції потребує проведення всеукраїнського референдуму. Зазначений референдум призначає своїм указом Президент України. Хочу зауважити, що відповідно до ст. 112 Конституції України в.о. Президента України не може проголошувати всеукраїнський референдум, тому потрібно буде зачекати до інавгурації новообраного п’ятого Президента України.

Ще, бажано, проект нової Конституції України направити до Європейської комісії за демократію через право (Венеціанської комісії) за відповідним висновком, так би мовити, задля визнання нової Конституції європейською спільнотою.

Є ще й інший шлях. Відповідно до ст. 5 Конституції України носієм суверенітету і єдиним джерелом влади в Україні є народ. Народ здійснює владу безпосередньо і через органи державної влади та органи місцевого самоврядування. Право визначати і змінювати конституційний лад в Україні належить виключно народові і не може бути узурповане державою, її органами або посадовими особами. Ніхто не може узурпувати державну владу. Тому теоретично можливо створити будь-кому ініціативну групу, написати свою Конституції, зібрати 3 мільйони підписів (саме стільки необхідно задля проголошення референдуму за народною ініціативою) та звернутись до Президента України з вимогою видати Указ про проголошення всеукраїнського референдуму за народною ініціативою з метою затвердження нової Конституції України.

Отже шляхи є, потрібно діяти.