Підсумкові тези на 18 квітня 2014 року.

Основна тема сьогодні - україно-російська війна 2014 року.

- як ми і передбачали окремо, чотиристороння зустріч в Женеві, яка мала на меті початок врегулювання ситуації на Сході, не мала особливих наслідків. Росія продовжує висувати ультиматуми та далі накачувати ескалацію напруги, а жодна із сторін, які підписували кінцеву резолюцію, публічно висловили сумнів в тому, що женевські тези взагалі будуть дотримані. Частковий їх аналіз, у формі полемічної статті, наші читачі можуть знайти тут:

- також, як ми і передбачали, сепаратисти відмовляються виконувати Женевські тези, і заявляють, що складуть зброю тільки після відставки чинної влади і проведення референдума, що також означає, що Росія, не дивлячись на поставлений підпис, продовжить вести проти України диверсійну війну;

- відповідно, це означає, що Україна продовжує стояти на межі війни, і це найбільше випробування, яке ми переживаємо протягом побудови вільної і незалежної країни, яке вимагає повної консолідації всіх сил, які є проукраїнськими, або називають себе такими;

- також, як ми і передбачали, Росія відмовилась від повномасштабної військової підтримки сепаратистів, і продовжить вести виключно диверсійну та підривну роботу, про що свідчать повідомлення самих сепаратистів і близьких до них кіл;

- в світлі цього ми пропонуємо меморандум злагоди, відомості про підготовку якого з'явились учора і викликали нашу тривогу, перетворити на засадничий документ, який повинен засвідчити консолідацію і замирення всіх політичних сил України навколо територіальної цілісності України.

Підписати його мають всі фракції і всі партії без винятку. Партія, яка відмовиться підписати такий засадничий документ, не зможе більше вважатись проукраїнською партією із відповідними наслідками аж до заборони;

- на сьогодні нам уже відомо, що Партія Регіонів (вона висунула свій варіант, із ультимативною вимогою визнання російської мови державною) та Комуністична Партія України відмовилась підписувати меморандум навіть в існуючій формі із численними поступками. Все, як ми учора передбачали: ці партії не є договороздатними, відповідно, не можуть вважатись навіть парламентською опозицією. У них іще залишається простий вибір: або вони все-таки будуть виконувати українську конституцію, і підпишуть засадничий документ по консолідації всіх політичних сил, або повинні відкрито назвати себе сепаратистською партією;

- окремо хотіли би зупинитись на аспектах договору, на базі якого запропонували сьогодні консолідацію О. Турчинов та А. Яценюк.

Ключовим із них є механізми політичної та економічної децентралізації, які уже були розцінені як ознаки федералізації. Нагадаємо, що федералізація є децентралізація законодавчої влади, а не виконавчої, і тим паче не політичної. Таким чином, утворення нових автономних республік не планується ні в якій формі. Більше того, економічна децентралізація вскриє реальну економічну ефективність східних регіонів для більшості тамтого населення (ми знаємо, що вони всі дотаційні, і малоспроможні до саморозвитку), а політична децентралізація покладе край вічним звинуваченням Києва в диктаті і змусить місцеве населення до політичної активності;

- надання російської мови більш сильного статусу може розцінюватись виключно як дуже тимчасова дія, яка покликана заспокоїти розпропагандовану агресивну меншість східного населення. Судячи з іншої норми, запропонованої в меморандумі, а саме, розширення повноважень територіальних громад, проукраїнська більшість (а нам уже відомо, завдяки масовим виступам українців на Донеччині та Луганщині, що вони таки її становлять) зможе легко повернути домінуючий статус української мови на цих землях відповідно до українського законодавства;

- окремо нагадуємо, що сепаратисти фактично складаються із трьох категорій: а) оперативники ГРУ ГШ ВС РФ та військовослужбовці, закинуті на територію України в ході диверсійної війни; б) місцеві кримінальні банди, які були рекрутовані оперативниками, а також частина місцевих силових органів; в) велика масовка обдуреного ними народу. Необхідно максимально відділити категорію (в) від перших двох категорій, і не дати російським еміссарам використовувати їх і користуватись ними як прикриттям. Це дозволить зробити військовий удар по ним точковим і порівняно безболісним для решти регіону. Хоча звісно, нам би хотілось вирішення проблеми політичним шляхом і дотисканням Росії в політичному і економічному плані плані;

- окремо нагадуємо, що якщо децентралізація влади та посилення статусу російської мови будуть впровадженні без ефективного виведення російських спецпризначенців та припинення будь-яких шляхів інспірування Росією сепаратизму, це може призвести до ескалації ненависті як до російського населення в інших регіонах країни, так і активізацію сепаратистів як терористичної сили, адже вони сприймуть такі ходи за першу перемогу. А це призведе якраз до бажаного Росією результату - повалення центральної влади і відкриття вікна для прямого вторгнення;

- зауважимо додатково в світлі вищезазначеного, як свідчать перехоплені документи "Донецької Республіки" та краматорських окупантів, зразком їх ладу є етнічний та релігійний фундаменталізм, заснований на агресивному неприйнятті всіх, хто має відмінні погляди;

- таким чином, головною передумовою запровадження вищеописаних пунктів меморандуму можливі і дадуть реальний ефект тільки і виключно за трьох умов: а) повної ліквідації російської присутності в регіоні; б) ліквідації всіх парамілітарних формувань, на зразок "Оплота" та інших подібних напівкримінальних банд, які виступають на боці сепаратистів; в) відновлення повного українського контролю над усіма окупованими будівлями та українськими містами. Задля досягнення цієї мети мають бути припинені всі внутрішні сварки між проукраїнськими силами, а всі можливості спрямовані тільки на це;

- ми вітаємо також ідею "Великоднього перемир'я", і відзначаємо, що таке рішення цілком в європейському дусі. Однак нагадуємо, що воюємо ми із супротивником, який на великі християнські свята планував атаки на Майдан. Т. ч. ми зауважуємо, що доцільно при цьому активізувати розвідку і спецслужби для вчасної реакції на можливий напад в ці святкові дні.

Друга основна тема - вибори.

- сьогодні портал "Лівий Берег" опублікував спростування інформації про надання Путіним багатомільйонного замовлення севастопольському підприємству П. Порошенка. Ми вітаємо оперативність реакції, однак продовжуємо не розуміти, як взагалі один із кандидатів в президенти може мати бізнес, який розташований на території ворога;

- сьогодні кандидат С. Тигипко був помічений у відвертій роботі на сепаратистів. Як свідчать очевидці, коли журналісти пішли, він таємно пообіцяв сепаратистам, що через два місяці вони будуть в Росії. Ми сподіваємось, що Сергій Тигипко мав на увазі свій виїзд до Москви разом із веселою компанією зелених чоловічків;

- сьогодні Юлія Тимошенко проводить візит в Донецьк, де перевірила готовність першого підрозділу створюваного нею Руху Опору. Це свідчить, що її ініціатива уже впроваджується в реальність. Також, на момент написання даних підсумків вона знаходилась на зустрічі із представниками сепаратистів, для того, щоб з'ясувати їх позицію. Судячи із включення в студії Савіка Шустера, домовленостей ніяких досягнуто не було, а тільки розпочатий діалог. Що ж, із цього можна починати. Якщо Юлії Тимошенко дійсно вдасться організувати форум українства в Донецьку, як вона планує, це дозволить значно покращити ситуацію на нашу користь і активізувати місцеві проукраїнські сили. Якщо це піар, то ми бажаємо, щоб до такого самого терміново долучились інші кандидати.

Неполіткоректні нотатки.

- таке враження, що основна національна риса українців - панікування з приводу і без. Варто було "Хвилі" надрукувати черговий аналіз Ілларіонова, в мережі піднявся справжній крик. В цьому сенсі ми чисто емоційно солідаризуємся із Борисом Філатовим, який запропонував ввести військову цензуру. Якщо що, ми готові самі під неї попасти.