Умиротворення агресора не можливо в принципі, адже він банально шукає приводу напасти. Очевидно, що в такій ситуації ніяких поступок бути не може.

Відповідно, напад потрібно сприймати як неминучість. Не станеться це після нейтралізації терористів – станеться пізніше. Тільки якщо не знищити чи не роззброїти диверсантів, вони будуть діяти в тилу нашої армії коли почнеться агресія. Краще в разі її початку нехай тил буде чистим.

Крім того, варто негайно вжити радикальні міри по протидії саботажу з боку міліції на Донбасі. Звучить гарно у виконанні будь-кого. Згоден - говорити легше, ніж робити, але все ж...

Звичайно ж, все сказане Лавровим щодо військ на кордоні - це нечуване нахабство, але який сенс обурюватися? Треба діяти.

Відповідь хай дає МЗС.

Безумовно Лавров у своїй заяві щодо того, що «напад на росіян – це напад на Росію» не зазначив, що ці росіяни катують і вбивають українців, займаються грабунком, тероризують населення.

Які ще потрібні доводи владі й силовикам після того, як по-звірячому було вбито депутата Горлівської міськради Володимира Рибака, щоб вони таки вжили рішучих заходів з ліквідації осередків та носіїв терористичної загрози?

Отже, маразм російського міністерства Молотова-Лаврова щодо запасів американської зброї в Україні та неприпустимості адекватної реакції Києва на звірства російських військових злочинців загалом не є чимось неймовірним та новим в контексті загальної «політики» Кремля. Тон заяв не змінився, цинічність брехні наростає. Все як завжди. І цьому ніхто не вірить крім тих, на кого ця маячня розрахована (тих, хто потрапля в поле інформаційного та гуманітарного впливу).

Проте, вже пішли опосередковані погрози зброєю, був натяк на можливість військової агресії.

Чи це істерика чи це частина плану - в нас нема розкоші чекати, поки Кремль відкриє ще одну невелику частину карт. Необхідно зробити все для того, щоб Путіну залишалося лише впадати в істерику і краще щоб вона накочувалася від провалу і безсилля щось змінити.

Можливість нових переговорів у Женеві на перший погляд звучить смішно, але, не зважаючи на їх вірогідну безрезультатність, це не просто заяви, ультиматуми, уявні поступки, на які в Кремлі не підуть. Це клінч, у який намагатимуться знов ув'язати Путіна. І перед ним було б дуже доречно вибити необільшовицьку заразу з Донбасу.