«Два поезда столкнулись на железнодорожном мосту в Кельне, потому что сигнальная система вышла из строя. Мост серьезно поврежден и движение по нему не может возобновиться раньше чем через два месяца.

В порту Роттердама взрывается польский супертанкер. Из-за ошибки капитана танкер находится очень близко к находящимся на берегу нефтехранилищем, и горящая нефть растекается на всю гавань…

В Панамском канале болгарское грузовое судно «Варна», нагруженное тяжелыми контейнерами, таранит по ошибке шлюзовые ворота… Чтобы вновь открыть канал потребуется много месяцев…

В Вашингтоне во время взлета в вертолет Президента произведено несколько выстрелов из снайперской винтовки. Вертолет легко поврежден и экипаж успешно и безопасно его приземляет. Никто внутри не ранен…

В аэропорту Вены происходит террористический взрыв.

Группа неизвестных людей атаковала минометами территорию британской военной базы на Кипре.

Серьезная катастрофа происходит на очень важном нефтепроводе на Аляске. Насосные станции выходят из строя и нефть течет тонкой струей.

В Западной Германии имеют место несколько безуспешных покушений на жизнь американских генералов.

В Северном море переворачивается и тонет самая большая нефтяная вышка Британии. Точная причина произошедшего не установлена, хотя эксперты считают, что виновата коррозия главной опоры.

В Соединенных Штатах возникает и быстро распространяется эпидемия какой-то неизвестной болезни. Кажется, что она поражает в основном припортовые зоны, такие как Сан-Франциско, Бостон, Чарльстон, Сиэтл, Норфолк и Филадельфия.

В Париже практически ежедневно происходят взрывы. Главными целями являются правительственные кварталы, коммуникационные центры и военные штабы. В то же самое время в Южной Франции бушуют ужасные лесные пожары».

Це – не опис реальних подій. Це – фрагмент із книги «Спецназ», написаної Віктором Суворовим (він же – майор ГРУ Володимир Різун, який з ідейних міркувань ще за часів Брежнєва став борцем з комуністичною системою). Приблизно таким чином, за Суворовим, розвивалися б події у разі, якби радянське керівництво вирішило атакувати Захід напередодні військового вторгнення (книга написана ще за часів СРСР). Серія таких операцій зветься в ГРУ «увертюрою» або ж «підготовчим періодом». «Увертюра», - пише Суворов, - является серией больших и малых операций, целью которых является, в канун настоящих военных операций, ослабление морального духа противника, создание атмосферы всеобщей подозрительности, страха и неуверенности, отвлечение внимания армий и полицейских сил противника на громадное число различных объектов, каждый из которых может стать объектом следующей атаки. «Увертюра» выполняется агентами секретных служб советских стран-сателлитов и наемниками, завербованными через посредников. Главным методом, применяемым на этом этапе является «серый террор», являющийся тем видом террора, который никогда не связывается с именем Советского Союза… ГРУ полагает, что в этот период его операции должны походить на природные катаклизмы, на действие сил, неподвластных человеческому контролю, на ошибки людей или на террористические акты организаций, не связанных с Советским Союзом. Террористические акты, выполняемые во время «увертюры», требуют небольшого количества людей, очень немного оружия и немного снаряжения. В некоторых случаях все, что может понадобиться, это один человек, вооруженный не более, чем отверткой, спичечным коробком или стеклянной ампулой. Некоторые из этих операций могут иметь катастрофические последствия… «Увертюра» может продолжаться от нескольких недель до нескольких месяцев, постепенно набирая силу и захватывая новые регионы».

А тепер звернімося до стрічки подій, які відбулися в Україні 28 квітня.

На станції метро «Вокзальна» в Києві помер чоловік. Попередньо встановлена причина смерті – укол шприцом в спину.

У Київській області загинуло двоє маленьких дітей. Причина смерті – отруєння парами невідомої речовини. Їхня мати перебуває у реанімації, її стан украй важкий.

Близько 12:00, на мера Харкова Геннадія Кернеса був учинений замах. Харківський міський голова отримав важке вогнепальне поранення у спину. Кернесу зроблено операцію, але, за словами лікарів, його стан внаслідок утрати великої кількості крові та шоку, важкий.

В Одесі озброєні люди вчинили кілька нападів на лікарів обласної лікарні. Один із лікарів був тяжко поранений і невдовзі помер.

У Миколаєві невідомі вандали осквернили пам’ятник В’ячеславу Чорноволу, обливши його червоною, синьою і білою фарбою – тобто кольорами, які представлені на прапорі Російської Федерації, а також пам’ятний знак жертвам політичних репресій, на якому з’явився напис «Фашисти».

У Києві самоскид із піском протаранив тролейбус та перекинувся. Удар припав саме на ту частину тролейбуса, де сиділа група дітей, які їхали на екскурсію. На щастя, ніхто не загинув, але близько двох десятків пасажирів (половина з них – діти) отримали травми.

У селі Михайлівській Рубежівці Київської області невідомі, які прибули на трьох автомобілях без номерних знаків на кінцеву зупинку громадського транспорту, обстріляли маршрутне таксі, внаслідок чого поранено троє людей. Невідомі після обстрілу зникли.

В Одесі невідомі закидали вхідні двері історичного факультету Одеського національного університету імені Мечникова «коктейлями Молотова». Нападники залишили на місці пригоди листівки сепаратистського змісту.

У селі Веряця Виноградівського району на Закарпатті у підпаленій хаті знайдено 5 трупів. Жертви – молода сім’я: 33-річний чоловік, його дружина, мати-пенсіонерка та двоє маленьких дітей. Селяни перелякані, більшість з них – жінки, їхні чоловіки на заробітках.

Невідомі розбили частину скульптури князю Володимиру на київській набережній неподалік від Поштової площі, зокрема, знищено хрест, який тримав у руці Володимир.

Це – далеко не всі драматичні і трагічні, а, часом, на перший погляд абсурдні чи випадкові події 28 квітня станом на 15.20, коли цей текст дописаний автором; про те, що коїлося в Донбасі, я тут не згадую, оскільки це наразі «особлива зона» України.

Хтось може звинуватити мене в панічних настроях, але надто багато збігів, щоб вони всі були випадковими. І надто багато схожого на те, що писав ще у 1980-х про стратегію дій ГРУ перед початком радянської агресії такий кваліфікований експерт, як В. Суворов. Ясна річ, масштаби подібних дій поки що не грандіозні, але… Отож логічним є, як на мене, звернути увагу на цю проблему і поставити знак запитання, адресований передусім тим українським посадовцям, які мусять реагувати на загрози, в тому числі й потенційні.

А на закінчення – ще один фрагмент з книги «Спецназ», де йдеться про кампанію дезінформації та скандалів, яка також є складовою «Увертюри». Її мета – дискредитувати чесних і відповідальних політиків країни, в яку планується вторгнення. «Главными жертвами теперь становятся люди, которых Советский Союз попытался завербовать, но потерпел неудачу… Число скандалов растет… Газеты полны требований о расследованиях и сообщений об отставках, отстранениях от должности и самоубийствах». Скажіть-но, це вам нічого не нагадує з того, що діється сьогодні в Україні?

Інакше кажучи, сьогодні як ніколи потрібна готовність громадянського суспільства, влади і силових структур дати відсіч усім можливим різновидам російських спецоперацій в Україні, і не в останню чергу тих, які покликані посіяти паніку й хаос у країні. Про цей тип спецоперацій треба добре знати всім, оскільки знання – це справді сила.