Давайте на хвилинку зупинимося і проаналізуємо що ми маємо на даний момент и як з цим житимемо далі. Як ми будемо перебувати в одному приміщенні, потязі, автобусі, маршрутці поруч з неосвіченими і агресивними звірами, які нині проламують голови старим, які б'ють попутників у транспорті за футболку Єсеніна, приймаючи поета за Степана Бандеру, з вбивцями Володимира Рибака і молодого студента-патріота, з катами журналістів і громадських діячів?

Як жити з тими, хто не хоче чути нікого крім себе, але сам продукує такі несінітниці, що навіть про суперечку не йдеться, бо немає контраргументів профашистській маячні? Як бути поруч зі справжніми фашистами, яких фонтаном гною прорвало серед нас? 

Так, ми маємо класичну спробу провести контрреволюцію, яка є логічним антиподом нашій революції гідності. І у випадку мирного виходу з ситуації доведеться найбільшу увагу приділити програмі ліквідації елементарної безграмотності. Причому, всюди, незалежно від регіону - тут я повністю солідаризуюся зі Славком Вакарчуком, який стверджував про неосвіченість, як головного ворога української державності. Але це для тих, хто хоче чути і вчитися. А от що робити зі звірами, яких, виявилося, тисячі? У мене відповіді поки немає...