Російська стратегія побудови газопроводів в Європу, які до того ж напівзаповнені, може призвести до ситуації, коли ціна на російський газ буде шалено падати – його просто буде забагато і окрім нього ще з'являться й інші постачальники – скажімо, американці.

Нині Європейський Союз – і це всім очевидно! – проходить тест на зрілість і єдність в українському питанні. Якщо ЄС буде й далі говорити спільним голосом – зокрема в питанні санкцій проти Росії – тоді ЄС і справді можна назвати Союзом. Але є й інше питання, де європейські союзники наразі не пройшли тест на єдність – це тема побудови газопроводу "Південний потік".

Російська труба, оминаючи українську територію, ляже на дно Чорного моря, вийде в Болгарії і потім одна гілка піде до Сербії, Угорщини, Австрії і Словенії, а друга – в Грецію і морем до Італії. Небезпека цього проекту для України полягає в тому, що його пропускна спроможність сягатиме 63 мільярда кубічних метрів газу на рік.

Нині українською територією – при потенціалі в 120-130 мільярдів кубометрів газу, подається в рік лише 70 мільярдів – себто "Південний потік" забере в України право називатися транзитною газовою країною. А також кілька мільярдів доларів транзитних зборів.

Драматизм ситуації полягає в тому, що в останній резолюції з українського питання минулого місяця Європейський парламент однозначно висловився проти побудови "Південного потоку". Проти виступає і Європейська Комісія, вважаючи, по-перше, що цей проект ще більше наводнить російським газом Європу, якій якраз потрібна диверсифікація джерел енергопостачання. По-друге, Єврокомісія вважає, що проект порушуватиме нормативи, згідно з якими не може одна компанія ("Газпром") видобувати газ, володіти ним, транспортувати його, володіти трубою і мати пакети акцій в європейських компаніях, які потім цей газ продають. Тобто, цей монополізм іде врозріз з настановами Брюсселя щодо окремішності видобутку і транспортування газу.

Не дивлячись на спротив Європарламенту та Єврокомісії європейські компанії – італійські, австрійські, болгарські – активно беруть участь в проекті – не дивлячись на те, що ЄС нині серйозно обговорює можливість економічних санкцій проти Росії через анексію Криму і підтримку сепаратистських заворушень на сході України.

Болгарський парламент взагалі хоче усунути оффшорні газопроводи від дії законодавства ЄС – мовляв, на морях свою правда! Росіяни планують почати будівництво на своїй території вже наступного місяця. Труби для проекту – особливо його морської частини – будуватимуть німці. Як багато мало змінитися в енергетичних відносинах Києва та Москви, щоб Росія навіть не прагнула задобрити Україну використанням українських труб – як це було у випадку проекту "Блакитний потік", який Чорним морем з'єднав минулого десятиліття Росію і Туреччину в обхід України...

Але в історії з "Південним потоком" є кілька аспектів, які дають уроки Україні. Перший: Києву треба серйозно думати, як він бачить українські стратегічні газові магістралі, і що з ними робити у майбутньому.

Бо розмови про модернізацію і якісь консорціуми йдуть давно, а віз і нині там. Може так статися, що українська газова труба незабаром і безкоштовно вже нікому не буде потрібною.

Друге: російська стратегія побудови все більше й більше газопроводів в Європу, які до того ж напівзаповнені, може призвести до ситуації, коли ціна на російський газ буде шалено падати – його просто буде забагато і окрім нього ще з'являться й інші постачальники – скажімо, американці з 2015 року постачатимуть в ЄС свій газ – продукт так званої "сланцевої революції" в Америці. Ну, і нові термінали для прийняття скрапленого газу.

Просто трапиться так, що в Європі буде забагато газу, аніж вона зможе переварити. Якби це ще й потягнуло ціни на блакитне паливо вниз... І третій аспект: Україна може повчитися в Росії, як реалізовувати стратегічні національні інтереси на чужій території, не дивлячись на спротив ЄС, під прицілом санкцій, ведучи гру за принципом "розділяй і володарюй".

Ніби все грає проти "Південного потоку", а він таки має шанс на реалізацію. Як тут не згадати таку модну після Помарачевої революції ідею побудови "Білого потоку" – з Туркменістану, Каспійським морем, через Азербайджан і Грузію по дну Чорного моря до України. Говорили-балакали, але за десятиліття так нічого й не зрушилось.

А тепер Україна ще й Крим втратила – саме під Феодосію мала би прийти труба "Білого потоку" з туркменським газом...