Підписавши «газовий» котракт з Китаєм на 30 років РФ, серед іншого, осточно показала світу, що її місце у спарці з Пекіном. Після цього Україна мусить усвідомити, що ми воюємо не тільки з Кремлем, а і з хитрим Китаєм.

По-перше, РФ демонструє, що має альтернативний ринок збуту газу. Це на той випадок, якщо Європа справді обмежить закупки російського газу чи через загальне скорочення споживання, чи через Україну, чи ще чомусь.

По-друге, у відповідь на існуючі та потенційні санкції, Кемль однозначно показує, що матиме чим спонсорувати військові дії, в тому числі в Україні. Адже, як би не приховували суть контракту, зрозуміло, що ціна на газ для Китаю співмірна з європейською.

По-третє, Москва вкотре доводить, що азійська ментальність їй ближча і зрозуміліша від європейської. Не можна сказати, що котрась краща, чи гірша – вони інші.

Чи не вперше в остаточних перемовинах у Пекіні щодо енерносіїв Путін зайняв не перше місце як завжди, уступивши його пекінському лідеру. Такого раніше ніколи не було – завжди РФ диктувала свої умови по енергоносіях, зокрема по газу. А тут навпаки. Це було помітно навіть при гарно відтренованій поведінці господаря Кремля коли під впливом сучасних обставин і майбутньої потужності Китаю він змушений відступати. З цього варто робити додаткові висновки і Україні тепер, під час російської агресії: Путін відступить під тиском сильних аргументів.

Таким чином «газовий» контракт з Китаєм слід сприймати як чіткий сигнал світовому співтовариству про те, що Путін ховаєтся під ментальну, політичну і бзпекову «парасольку» Китаю. Не ОДКБ, а Китаю!

Очевидно, що Україні не «по дорозі» з азійською РФ. Ми змушені виборювати європейський вибір для української нації.