Путіна дуже часто порівнюють з Гітлером. Гітлер, тільки без економіки, без «Майн кампфу», без Вагнера. Замість Вагнера – «Любе». Замість Геббельса - Кисельов. Але я б сказав, що Путін - це, швидше, Усама бен Ладен. Хоча тут теж без віри і принципів, але старається.

Вирощений в обіймах Заходу, друг Сильвіо і Герхарда, Путін вирішив поєднати багато месіанських ролей, відновлюючи Радянський Союз, Російську імперію, своє особисте життя і ще багато чого. Така ціннісна еклектика не заважає Путіну відверто обманювати всіх навколо: від журналістів на прес-конференціях до самого себе.

Основна міцва дхарми Путіна - це, звичайно ж, розширення географічної сфери впливу Кремля за рахунок позиціонування себе стовпом традиціоналізму, православ'я, традиційних, «правильних» цінностей.

Плюс трохи антифашистського терору на прилеглих до резиденцій Путіна територіях. І ось, до речі, хоча й не варто докладно зупинятися на терміні «традиційні цінності», проте важливо зазначити, що є традиції і є цінності, а що таке «традиційні цінності», питання відкрите...

Основна різниця, між Путіним і Усамою бен Ладеном в тому, що Усама свій трон так і не отримав: замість свого Кремля у якійсь нафтовій країні, замість своєї ядерної зброї в Усами був АК і печери Тора-Бора.

У Путіна плацдарм трохи зручніший. З епіцентру традиціоналізму на навколишні території та країни валять бородані всіх сортів і релігій, диктуючи навколишнім народам правильні тлумачення традицій, міфів, релігій та й просто життєвих принципів.

Україна веде з цими людьми дуже асиметричну війну. Війну, з якою стикаються які-небудь німецькі миротворці в Афганістані. Тут і мирне населення, і величезні зусилля й витрати, пов'язані з необхідністю to win hearts and minds. І, звичайно ж, неможливість ведення повноцінної конвенційної війни.

З іншого боку, з боку традиціоналістів і фундаменталістів, все набагато простіше і жорсткіше. При всіх деклараціях духовності і святості - страти при перших підозрах у нелояльності. Ніяких судів, ніяких принципів. Використання населення як живий щит, залякування, промивання мізків. Як у Талібану, боротьба з телебаченням та іншими (українськими) медіа.

В Афганістані будь-які факти загибелі мирного населення, наприклад у результаті помилкової атаки американських безпілотників, викликають ефект цунамі як серед місцевого населення, так і на сторінках світової преси. Якщо ж таліби сумніваються в якихось особах з окремого аулу, вони їх просто вбивають, і ніхто про це ніколи не дізнається.

В України багато складнощів, пов'язаних з веденням такої підлої «партизанської війни»: витрати вже дуже великі, невдоволення повільністю, значно більші втрати. Але треба чітко розуміти, що, ведучи подібну асиметричну війну, Україна стає більш цивілізованою і кращою, складнішою і гуманнішою.

Як перемогти?

Сучасна асиметрична війна ведеться на всіх фронтах, але тут немає єдиного фронту. Все має значення. Інформаційна та фінансова безпека, ведення грамотної роботи з різними ризиковими громадськими організаціями. Виключно важливе значення має загальна гуманітарна політика і стратегія України, якої немає. У військовому плані максимальні результат можуть принести високомобільні, висококваліфіковані, оснащені за останнім словом військової думки групи спеціальних підрозділів України. Плюс високоточна зброя.

Теоретик військових наук Клаузевіц писав не для Донбасу в ХХІ столітті й уже точно не для Криму... Довіра, культура, професійний спецназ і високоточна зброя. І нас не здолати.