Луганщина остаточно перетворилась на гарячу точку. Ще перед виборами президента почались військові дії в Рубіжному та Лисичанську, а спроби перетину кордон та перестрілки між прикордонниками та бандитами стали нормою.

Активізація антитерористичної операції в Донецьку примусила бойовиків підтягувати додаткові сили. Відповідно, користуючись прозорістю кордонів, терористи без особливих перешкод довозять підкріплення. Тема проблем кордону стала ще більш актуальна, і одне із питань, яке обговорюється в суспільстві, - відповідність посадам керівників прикордонної служби.

Спалахи насильства на теренах Луганщини навіть складно систематизувати. Такі речі як "віджим" іномарок і полонення людей стали буденністю. Одним із найзухваліших проявів бандитизму був випадок у Новоайдарі, коли автобус з озброєними терористами розстрілював по дорозі мирних людей. Ця група було схоплена, а на її чолі виявився піп Московського патріархату. Кривава фантасмагорія, яку складно збагнути здоровим глуздом.

Якось я ставив питання - скільки ще терпіння вистачить луганчанам, щоб винести знущання всієї цієї наволочі? Жахливо, але у висновках я помилявся. Терпіння ще дуже багато. Терпіння немає у бізнесу, який мігрує з Луганщини, а люмпени навіть радіють тій кількості зброї, яка роздана кривавим авантюристам.

Така собі ідіотична безвідповідальність. Мене це, мовляв, не зачепить. Так само в сталінські часи люди тішили себе думкою, що "воронки" забирають вночі справжніх ворогів народу, а от їх самих ніхто не поцупить - «а мене за що?». Домінування оскаженілих ідіотів, що спльовують в кафе на долівку і кричать "Слава Донбасу!" - це та отрута, яка буде ще довго жерти наш регіон зсередини.

Спроба завадити проведенню виборів в Сіверськодонецьку, Лисичанську і Рубіжному призвела до активних бойових дій в цьому трикутнику. Треба також зважати на те, що цей регіон є зосередженням промислових об’єктів і тому представляє ще й економічний інтерес.

Бійня тут перед виборами не призвела до конкретної переваги якоїсь зі сторін. Як завжди, терористи не гребують розташовуватись в місцях, де їх зачистка може привести до жертв серед мирного населення.

А в ніч на 28 травня в Рубіжному с десятої вечора до другої ночі було чути нестихаючу перестрілку і вибухи. Розстріляний КАМАЗ в Донецьку, відео якого облетіло інтернет, підняв настрій населенню, що не сприймає дій терористів.

А те, що АТО успішно і без жертв серед українських воєнних перетворило найманців на попіл та шмаття одразу в наступний після виборів день, зіграло ще й психологічно мотивуючий ефект. Можуть же!

Але східнякам до коливання сил не звикати. Дивна тактика - зайняти об’єкт, а потім його полишити - деморалізовувала багатьох. І на цьому тлі смерті українців видаються цинічною "підставою", коли люди гинуть без сенсу, без стратегічного успіху операції. Тому приємний факт застосування винищувачів, які досить владно відпрацьовують наземні цілі, обнадіює.

Щоправда, наступного дня після операції в Донецьку, була знищена тренувальна база терористів на Луганщині біля кордону з Росією, але самі бойовики заздалегідь покинули свій табір. Зрештою від авіанальоту постраждав сторож - йому відірвало ногу. Зовсім дивною подією стало викрадення бойовиками голови райдержадміністріції Станично-Луганського району, який до того був більш ніж лояльний до провладної партії. Це доводить, що подібні випадки не завжди носять політичний характер. Треба відмітити, що полонення людей стало непоганим бізнесом.

Валентин ТОРБА, Луганськ

Активна фаза АТО в Донецькій області і частково в Луганській поки що не дійшла до самого Луганська. Натомість фурункул бандитизму зріє. Дивні круглі столи підприємців, на яких чомусь був присутній так званий "народний губернатор" Болотов (підприємці потім виправдовувались, що його ніхто не запрошував), які звертаються до новообраного президента за конструктивним діалогом, більше нагадують показову виставу.

Особливо цікаво бачити на цих зборах місцевих бізнесменів - представників Партії регіонів, які знищували будь-який конструктив на Луганщині, зганяючи на проросійські мітинги своїх робітників.

Та і нікуди не поділась риторика про федералізацію. Взагалі, тема федералізації на Луганщині вже більш нагадує маячню божевільного, що автоматично її повторює. Звичайно, що за цим стоять абсолютно конкретні цілі певних осіб по шантажу центральної влади.

Не федералізація їм потрібна, а подальша феодалізація регіону. І найстрашніше, що їхні раби підтримають їх. Сліпі, вони не спроможні простежити причинно-наслідкові зв’язки між власним дірявим гаманцем і багатоповерховими маєтками своїх панів, які їх же виганяють на мітинги, їм же вкладають у вуста завчені фрази про "вільний Донбас" та "з Росією разом".

Росія, періодично поставляючи на Луганщину і Донеччину своїх диверсантів, дала при цьому зрозуміти, що сам край божевільних прохачів їй не потрібен. А власну волю Донбас поховав своїми ж руками.

Поки до Луганська не докотилась хвиля визвольної операції, терористи зухвало продовжують захоплювати стратегічні будівлі. Ввечері 28-го травня до останнього бійці Нацгвардії боронили військову частину №3035 відбиваючись від нападу бойовиків. Але врешті об’єкт був зданий. Сили дійсно виявились нерівними. Але зрозумілим стає, що лещата впевнено стискаються над Луганськом. Надії терористів цілком покладаються на підтримку Росії.

Доля регіону зараз залежить від темпу, натиску і грамотності проведення АТО. Невиліковні ніколи не одужають, а простий люд вдихне повітря з полегшенням. Кожен постріл українського солдата надихає і дарує надію на визволення фактично окупованих наразі територій багатостраждального Донбасу.