Якщо вірити Dmitry Raimov і розмовам за лаштунками, дерибан партійних осередків Партії регіонів дійсно відбувається. В більшості своїй, основна боротьба йде між групами Ахметова та Льовочкіна, адже Тигіпко, попри всі свої інтимні зв'язки з "регіоналами", все ж має наміри робити ставку на власних соратників із проекту Сильної України.

Але навіть це не основне. Головне, хто ж з усіх вище перелічених особистостей матиме найбільший успіх серед Східного електорату?

Не берусь прогнозувати кінцеві результати кожного із проектів, однак з приводу деяких технологічних особливостей можливої роботи вище названих політиків та їх команд все ж дозволю вставити свої 5 копійок.

Отож, перше. Безперечним недоліком в роботі зі східним електоратом для Тигіпка буде факт наявності в його команді російських технологів, які, судячи із всього, будуть розвивати новий політичний проект Сергія Леонідовича, навіть, після поразки на двох президентських перегонах. Більше того, негативний асоціативний ряд зі "злитою Сильною Україною", теж не додасть йому серйозних політичних бонусів, а швидше навпаки.

З приводу Льовочкіна, варто зауважити, що потенціал запуску нового політичного проекту з основним електоральним ядром на Сході почав пропрацьовуватись його технологами ще за довго до втечі Януковича. На скільки він реально зможе себе проявити і чи проявить взагалі в найближчих виборчих сутичках сказати важко, однак факт того, що група Фірташа і сам Льовочкін будуть шантажувати власними політичними активами нинішню владну вертикаль і, в тому числі, самого Порошенка, є беззаперечним.

Перспективи Добкіна, навіть, за реальної фінансової підтримки Ахметова в нинішніх умовах виглядають мало оптимістичними. Тим більше, що й сам Ахметов протягом останніх місяців дискридитував себе й продовжує викликати до себе неоднозначне ставлення попри всі свої кадрові активи не лише на Донбасі, але й серед депутатів регіоналів в Києві. 

Відтак, нинішні умови електоральних симпатій Сходу на найближчий рік, швидше за все, будуть нагадувати неприступне місто, постійні ключі до якого, матимуть прагнення дістати всі. А політики-реваншисти, так тим більше, адже це чи не єдина можливість для них хоча б якось залишитись в нинішній владній обоймі. Хоч і в якості холостих.