У Президента Порошенка є очевидна перевага: він прийшов до влади не в результаті залаштункових інтриг олігархів та їхніх вірних представників у парламенті. Президент цим суб'єктам української політики нічого не винен. Порошенка призначив на найвищу посаду український народ. Причому дуже впевнено – не довелось рахувати і перераховувати кілька відсотків голосів, які зазвичай відділяють переможця від невдахи.

Дивлячись на картинку інавгурації у залі ВР ми з вами бачили персонажів, яких відверто бачити не хочеться. Там було вдосталь людей, яких ми знаємо, як облуплених. Які останні двадцять років займались відвертим мародерством, зраджували, бігали з фракції у фракцію, готові були не лише руки, а й ноги цілувати Януковичу. Все, що вони говорять менторським тоном у своїх інтерв'ю, не має нічого спільного з тим, що вони роблять насправді. Що думали ці "політики" та їхні позапарламентські протеже, дивлячись на нового Президента? Як будуть "домовлятися" і надалі крутити свої мутні схеми? Пам'ятаєте, після Помаранчевої революції зворушливу обіцянку Президента Ющенка – що в цьому парламенті вже не будуть "мішками носити гроші"? І справді, не носили. Один місяць. Далі пішло, як завжди. З подвоєним ентузіазмом.

Ці люди в костюмах і краватках, які, здається, пожиттєво присмокталися до органів управління і бюджету України, на деякий час зменшать свою активність. Заляжуть на дно. Але вони дуже швидко оговтуються, струшують пилюку з костюмів від Бріоні і починають з подвійною енергією шинкувати капусту. Вони ж застосують свій вплив і вкрадені гроші, щоб показати Президентові, хто є господар у цій країні. Слабкого лідера вони поставлять на коліна впродовж кількох місяців.

Натомість, Порошенко має нагоду їм повідомити: "У мене є вибір. Або ви, або Україна. Я обираю Україну". Народ підтримає такий вибір.