На сьогодні українці мають 87,1 тис. договорів про іпотечні кредити в іноземній валюті на загальну суму 46,4 млрд. грн. (близько $4 млрд.), за даними Національного банку України. Здебільшого вони були взяті до початку кризи 2008 року за курсом близько 5 грн/дол. Проте тепер, після майже 50%-ої девальвації гривні з початку року, позичальникам треба віддавати валютні борги, як правило, з гривневих доходів за поточним курсом на готівковому ринку, який становить зараз близько 12,00 грн/долар. Через таку курсову різницю вартість погашення суми кредитів зросла для позичальників в гривневому еквіваленті в 2,4 рази. Але знайти шляхи для вирішення цієї проблеми, як виявилося, не просто, адже зіткнулися протилежні інтереси – позичальників, які проводять регулярні протести та підштовхують політиків до популізму, банківського сектору, що закликає Національний банк та парламент до стриманості, та української економіки в цілому, котра вже два роки фактично знаходиться у рецесії.

У відповідь на проблеми населення з валютними кредитами з’явилося декілька пропозицій з боку НБУ та народних депутатів із їх врегулювання.

Перша пропозиція була озвучена у другій половині травня, і знайшла вираження в двох законопроектах, що пропонували зобов’язати банки конвертувати валютні іпотечні кредити у гривневі за курсом на момент отримання позики, як йдеться в одному з законопроектів, або за офіційним курсом на початок 2014 року, тобто 7,99 грн/дол, як йдеться в іншому, замість поточного офіційного курсу 11,83 грн/дол (станом на 11 червня). Проте обидві ініціативи виявилися фактично не життєздатними, адже ставлять під ризик усю банківську систему і, відповідно, економіку країни в цілому.

Наприклад, за оцінками Незалежної асоціації банків України (НАБУ), реалізація другого і більш зваженого з цих двох законопроектів (його авторство належить Нацбанку), призведе до багатомільярдних збитків банківського сектору.

По-перше, негайні збитки банків від курсової різниці підчас реструктуризації кредитів відповідно до законопроекту можуть сягнути до 16 млрд. грн.

По-друге, банки постраждають від запропонованого в законопроекті збереження процентних ставок за конвертованими кредитами, які позичальники могли отримати під 10-13% річних.

Адже вартість гривневих ресурсів сьогодні значно вище – від в середньому 18% річних за річними депозитами в гривні до 23% за тримісячними депозитами. Банки нестимуть збитки на суму 2-4 млрд. грн. на рік через різницю між вартістю ресурсів та доходністю валютної іпотеки після реструктуризації упродовж всього строку дії таких кредитів. 

Як наслідок, подібні збитки створять додаткове навантаження на капітал банків. Низка банків може втратити здатність дотримуватись обов’язкових нормативів капіталу, і кількість проблемних банків, котрі не зможуть повернути коти своїм вкладникам, може швидко збільшитись. Деякі – системно важливі та державні банки – в решті решт можуть потребувати докапіталізації за державний кошт, як це було в 2009-ому з банками Укргазбанк, Родовід та «Київ», що державний бюджет наразі не зможе собі дозволити.Після провалу першої пропозиції під час розгляду як серед банків, так і парламентарями, в червні у Верховну Раду надійшла друга пропозиція, запропонована народними депутатами і підтримана Нацбанком. Вона передбачає мораторій на примусове стягнення майна, наданого в якості забезпечення як споживчих, так і іпотечних кредитів в інвалюті.

Ця ініціатива була зустрінута схвально, і вже 3 червня Верховна Рада ухвалила, а 6 червня президент Олександр Турчинов підписав відповідний закон. Проте цей документ не є "ліками від хвороби", а легше "полегшує їхні симптоми". Фактично він є тимчасовим рішенням для полегшення ситуації для позичальників на той час, поки не затверджено умови конвертації кредитів з іноземної валюти у національну, а також порядок списання пені та штрафів, які нараховуються на таку основну суму заборгованості. Ці умови та порядок, згідно закону, Кабінет міністрів за погодженням з НБУ має подати на розгляд Верховної Ради протягом двох тижнів з дати набуття чинності мораторієм. Для цього уряд міг би підтримати один з перших двох законопроектів, але ймовірність того, що це станеться, низька – такі ініціативи не підтримує прем’єр-міністр Арсеній Яценюк.

Справжніми "ліками від хвороби" має стати механізм, який полегшить погашення валютних кредитів позичальникам, але водночас і не нашкодить банківській системі, не відобразиться на вкладниках фінансових установ і не поставить уряд перед необхідністю витрачати бюджетні кошти на порятунок банків.

Таким механізмом є розстрочка із погашення валютних кредитів. Позичальники повинні і надалі сплачувати кредити і за наявності бажання можуть конвертувати їх у гривневі, проте лише за поточним валютним курсом.

Але для полегшення сплати боргу банки зможуть реструктуризувати позичальникам валютний кредит таким чином, що гривнева сума регулярного платежу позичальника за кредитом буде зафіксована у тому розмірі, в якому вона сплачувалась на початок поточного року, а строк сплати кредиту буде подовжений до того періоду, який позичальнику буде необхідний, щоб сплатити увесь валютний кредит за поточним курсом регулярними платежами, зафіксованими в гривні. Цю ідею наразі підтримує і Кабмін, і Національний банк. А отже, вона має суттєві шанси бути втіленою в життя.