По-перше, зараз (у весняно-літній період найменшого споживання) Україні повністю вистачає газу власного видобутку. По-друге, на думку інженерів, причетних до проектування і експлуатації української, словацької, польської і угорської ГТС, за реверсною схемою технічно можливо повністю забезпечити Україну газом із західних ринків.

Інше питання, що зараз нема зайвого газу (зокрема, для України) на західних ринках. Для того аби він там зявився, необхідно провести відповідні переговори з постачальниками і законтрактувати відповідні обсяги. Ціна тут не повинна бути пріоритетом, оскільки мова йде про де-факто війну РФ з Україною.

По третє, Україна свідомо вже (в половині червня!) стоїть на грані збереження монопольного панування російського Газпрому на українському газовому ринку.

Ми вже втратили щонайменше 2 місяці: неприпустимо було домовлятися з агресором, зокрема в його столиці, про ціну на газ, чи щось інше, замість переговорів із потенційними іншими постачальниками газу за реверсними схемами. З агресором не співрацюють! А ті, хто приносить йому прибуток автоматично є посібниками агресора з усіма юридичними наслідками, включаючи кримінальне переслідування.

По-четверте, вести переговори з РФ по газу зараз нема сенсу хоча б тому, що Кремль добився своїх цілей: висмикнув газ із загального контексту двосторонніх відносин; спонукав Україну хоча б частково сплатити незрозумілі борги і таким чином спонукав Київ визнати контракт від 19 січня 2009 р на поставки газу, чим, зокрема, фактично позбавив судової перспективи у Стокгольмському арбітражі; залишив Україну у невизначеному стані щодо газу, що вигідно РФ у контексті загальної ситуації – аби зайвий раз доказувати світові, що в Україні всюди безпорядок і вона є ненадійним партнером.

Для того, аби світові, зокрема ЄС, довести добру волю і надійність України як партнера, можна перерахувати гроші за сумнівні борги за імпорт російського газу в тих обсягах, які ми вважаємо обгрунтованими (враховуючи, зокрема, крадіжки РФ близько 140 мільярдів доларів США у 1992, переплати понад ринковою ціною за російський газ з 2009-го, втрати від анексії Криму і т.д.) в якусь третю країну. Наприклад, у Швейцарію. Там їх заблокувати з умовою, що може отримати лише Газпром тоді, коли буде припинена агресія на Україні, включаючи Крим. Гарантом такої операції могли би бути ЄС, США, Велика Британія і будь-яка інша демократична країна.

Всі такі операції можливі лише за умови негайного проведення переговорів і з ЄК, і, наприклад, з Швейцарією, і з потенційними постачальниками газу, і з потенційними гарантами, і з іншими причетними!