«Найближчим часом нас чекає підвищення тарифів. Я хочу сповістити киян, що підвищення тарифів не є нашою вимогою, але є вимогою Міжнародного валютного фонду», - заявив Київський міський голова Віталій Кличко на апаратній нараді у столичній мерії 16 червня. Йдеться про весь комплекс тарифів, а передусім – про тарифи за спожиту електроенергію.  Існує, мовляв, така державна структура, як Нацкомісія з регулювання у сфері енергетики (НКРЕ), і вона підвищила тариф на електроенергію на 10% - 40%. Отож Кличко спеціально пояснив киянам, що підвищення на електроенергію тарифів ініціювала не міська влада. Вона є лише виконавцем рішення НКРЕ. Тарифи підвищуються не тільки для Києва, а й для всього населення України. Крім того, у мерії йшла розмова і про підвищення плати за проїзд у міському транспорті, оскільки нинішня плата не перекриває видатків транспортників.

На цю вістку негайно відгукнулася прес-служба Київського метро – найбільш «електризованого» виду міського транспорту: «Комунальне підприємство «Київський метрополітен» інформує, що у зв’язку з підвищенням з 1 червня тарифів на електроенергію, згідно з постановою НКРЕ, відповідні витрати «Київського метрополітену», який є енергоємним підприємством, зростуть на суму близько 5,3 млн гривень у 2014 році». Ці лише витрати частково покриваються за рахунок субвенції з державного бюджету, тож столичне метро «по вуха» у збитках, немає коштів для забезпечення навіть мінімально необхідних потреб, що призводить до подальшого погіршення технічного стану цього чи не головного виду київського комунального транспорту.

Можна не сумніватися, що з подібними заявами виступлять і тролейбусники, й автобусники, і трамвайники, об’єднані комунальним підприємством «Київпастранс». Мовляв, ми не винні… Але ж подорожчала електроенергія… Та і бензин з дизпаливом дешевшими не стали… Тому доведеться затикати діри, піднімати плату за проїзд, ми цього не хотіли, проте виходу немає…

Нагадаю, що і «Київський метрополітен», і «Київпастранс» підпорядковані мерії та Київраді, тож їхні заяви – це, так би мовити, акомпанемент заяв міського голови, Він задає тон, вони підхоплюють.

А тим часом перед виборами тональність заяв очільників столичної міської влади була істотно іншою. Так, голова Київської міськдержадміністрації Володимир Бондаренко 8 травня заявив: «Учора я проводив нараду і керівник метрополітену показав економічну таблицю розрахунку сьогоднішньої вартості проїзду – це 3 гривні 05 копійок, тобто це те, що він хоче. А ми йому розказуємо, що ви неефективно працюєте, не рахуєте гроші, які у вас там є, і ми не згодні з цим. Ми залишаємо діючу систему – 2 гривні і просимо працювати ефективніше». А ефективність можна посилити, на переконання Бондаренка, за рахунок реклами, кращого використання торговельних площ і викоренення корупції. Крім того, увага була акцентована на одному з найголовніших джерелі корупції у «Київському метрополітені» – закупівлях обладнання за завищеними цінами: «Я думаю, щодо цього будуть порушені кримінальні справи, тому що коли купується обладнання, як ми вчора виявили, на 35 відсотків дорожче, ніж воно є, то це десятки мільйонів».

Можуть сказати: розбіжність у тональності заяв викликана тим, що Кличко говорив про ситуацію, яка склалася нині, а Бондаренко – про ту, яка існувала до підвищення тарифів на електроенергію. Але я хочу звернути увагу не на неминучі та цілком логічні розбіжності (хоча і там є предмет для аналізу, зокрема, що стосується чинника корупції), а на спільні моменти. Я навмисно настільки детально процитував ці заяви, щоб рельєфніше виступило те, що їх об’єднує, а саме – популізм.

Ясна річ, кожен політик, тим більше на владній посаді, бажає подобатися виборцям – і своїм, і, бажано, чужим. Але хіба можна це робити за рахунок того чи іншого різновиду популізму? Зверніть увагу: мужній боксер Віталій Кличко, який вправно тримав удари і завжди відповідав за свої слова та дії, на посаді столичного мера раптом починає казати – це не я, і хата не моя, це все МВФ з НКРЕ з тарифами накрутили. А що, такі речі, як розкрадання бюджету колишньою владою, «гібридна війна», інфляція, девальвація гривні, газовий шантаж з боку Росії, падіння українського ВВП – вони не існують? І хіба без вимог МВФ не довелося б підвищувати тарифи? Можливо, не одразу й не настільки, але – довелося б неодмінно. Навіть без рішення НКРЕ, бо Київ загнаний у багатомільярдні борги, їх нічим платити.

Інша річ, що не можна класти всі видатки на плечі пересічних українців – досі не перекриті канали, якими деякі олігархи виводять свої прибутки в офшорні зони, досі не ухвалені закони про конфіскацію майна сепаратистів та їхніх спонсорів, досі не націоналізовані численні довгобуди, кинути їхніми власниками… Ось де мав би попрацювати Кличко як лідер парламентської фракції ще під час своєї виборчої кампанії. Проте… Можливо, щось і робилося, проте законодавчого та фінансового результату не видно.

Інакше кажучи, столичний мер має не виступати з популістськими заявами, а брати відповідальність на себе: обставини сьогодні такі, що я вважаю певні непопулярні рішення неминучими і буду їх рішуче впроваджувати. Навіть якщо це тимчасово знизить мій рейтинг. Бо Україна та її столиця важать для мене куди більше, ніж моє перебування на тій чи іншій посаді.

Чи, можливо, Віталій Кличко вже сьогодні готується до наступних місцевих виборів, які в Києві пройдуть восени 2015 року, і саме тому ховається за широкі спини МВФ та НКРЕ?

Ну, а те, що заява Володимира Бондаренка, який в числі інших претендував у травні на посаду столичного мера, напряму пов’язані з виборами, мабуть, не варто сумніватися. Корупція у київських транспортних відомствах, завищені розрахунки вартості проїзду, неефективне використання вагонів метро та станцій для розміщення реклами – все це беззаперечні факти. А водночас не менш беззаперечними є й інші факти: війна, «дірявий» бюджет, відсутність у найближчі пару років можливості профінансувати потреби розвитку міського транспорту столиці з державних ресурсів… Як на мене, кияни з розумінням сприйняли б підвищення вартості проїзду відразу після зміни влади – у метро з 2 до 3 гривень, в наземному транспорті – з 1,5 до 2 гривень. Навіть нові жетони та талони можна було би не продукувати, щоб здешевити справу. І зараз був би вже наявний серйозний фінансовий ресурс, який можна було б витратити на підтримку і розвиток комунального транспорту. Але…

Але не хочуть очільники української столиці втрачати рейтинг, приймаючи непопулярні рішення і беручи на себе відповідальність за них. Їм більше до душі популістські заяви та гальмування таких рішень. Тим часом проблеми наростають – і за все доводиться розплачуватися пересічним киянам, тільки у значно більших обсягах, бо вчасно не робилося те, що мало робитися.