Україна – це Європа, без дурні.

Нещодавно гуляв на Лебединці в Рівному і став мимовільним свідком того, в яких муках прості українці опановують європейські звички та прищеплюють собі європейський менталітет. Отже, уявляємо: невелика площа, збоку височіє пам’ятник загиблим афганцям – сокіл зі зламаним крилом; повсюди закохані парочки, гуляють, тримаються за руки, поміж закоханими – мами з візочками і мами без візочків, які пильнують за дорослішими дітлахами.

Народ кайфує, насолоджується літом. В кінці площі, розкинувшись на легкому шезлонгу, сидить один із двох хлопців, котрі здають напрокат дитячі електромобілі й чотириколісні велосипеди.

Нещодавно в молодиків побільшало роботи: власник парку дитячих машинок вирішив розширити бізнес і додав до велосипедів та електромобільчиків коня. Не маленького поні, а справжнього великого коняку. Кінь хороший, красивий, стоїть, вигинаючи шию, смикає вухами і роздуває ніздрі; не арабський скакун, звісно, та все ж – високий і широкогрудий, з міцними ногами. Ну, звичайна така Україна.

А тепер про Європу.

У самому центрі площі розкинулася півметрова (реально до коліна!) купа конячого лайна. Біля купи мнеться другий хлопчина, у вишиванці, а на лиці сірий, неначе бетонні плити, якими вимощена площа. Якщо бути чесним, то я спершу помітив блідого чувака у вишиванці і запаморочливу піраміду біля його ніг, а вже потім побачив гнідого скакуна, який скромно скубав травичку на іншому боці площі.

Пригадую, я ще тоді подумав: "Він її охороняє чи що?" – купу тобто, і тільки згодом зрозумів, що пацан просто збирається на силі. Потупцявши на місці півхвилини, бідолаха розгорнув величезний целофановий пакет і – слава Європейському Союзу! – почав натягати його на коняче лайно. Вся площа заніміла, зі змішаним почуттям жаху й захвату спостерігаючи за процесом.

Після п’яти хвилин інженерного садомазохізму, молодому свідомому європейцю вдалося заштовхати до пакета дві третини продуктів конячої життєдіяльності. Там було кілограмів із десять, не менше: присягаюся, пакет аж тріщав! З холодним потом на обличчі, на витягнутих руках, хлопчина поніс вантаж до смітника. Народ співчутливо зітхав і кивав головами. Потім хлопець повернувся і за другим разом зачистив бетон до оригінального стану.

Так що західна Україна – це давно Європа. Хто думає інакше, йдіть лісом!