Петро Порошенко за фахом дипломат. Схоже, дипломатом був він у бізнесі. Був дипломатом і в політичній боротьбі. Буде дипломатом і на президентські посаді. Добре це чи недобре в нинішніх непростих умовах? Принаймні непогано.

Порошенка критикували деякі військові експерти за те, що він 20 червня погодився піти на перемир’я із сепаратистами на Донбасі. Аргументи бути такі: реально цього перемир’я терористи не будуть дотримуватися і воно буде одностороннім з української сторони; перемир’я дасть можливість терористам перегрупувати свої й укріпити позиції; зрештою, воно не зніме воєнне протистояння на Донбасі. Усе це так. Але війна – це не лише воєнні дії. Це також дії на дипломатичному фронті.

Порошенко, пішовши на перемир’я, вчинив не як військовий, а як дипломат. Звісно, це перемир’я має свої плюси й мінуси. З точки зору воєнної, тут, радше, мінуси. Про них уже було сказано вище. Плюсом можна вважати те, що перемир’я дає українським військам трохи відпочити, можливо, перегрупувати свої сили.

Але з точки зору дипломатичної тут безсумнівні плюси.

По-перше, це перемир’я надзвичайно важливе для збереження позитивного іміджу України в очах населення західних країн. Не секрет, що російська пропаганда ефективно працює в цих країнах. У результаті цього в західних мас-медіа останнім часом почав з’являтися образ української влади як влади агресивної, що веде руїнницькі військові дії. А це формує відповідну громадську думку. На Заході ж для влади громадська думка важить дуже багато. Перемир’я стало сильним ударом по образу «агресивної української влади». Тим самим воно сприятиме зростанню прихильності до України з боку як владних кіл Заходу, так і її громадськості.

По-друге, перемир’я – це своєрідна «відповідь» на вимоги Росії. Так, міністр зовнішніх справ Росії Лавров та інші російські політики постійно повторювали мантру про перемир’я. До цього хору «миротворців» долучився навіть патріарх московський Кирил. Показово, що Порошенко, прибувши в зону АТО напередодні проголошення Перемир’я, побував у місті Святогорську й сфотографувався на фоні Святогорської лаври, яка належить Московському патріархату.

Тим самим Порошенко кинув росіянам виклик: ви просили миру – я це зробив, а ось чи ви підете на мир… Звісно, він не наївна людина і знає, що на мир Путін та його камарилья так просто не піде. Їх хіба що можуть змусити до миру.

Але Росія мусить реагувати на миротворчість Порошенка. Принаймні утриматись від відверто агресивних дій. Не виключено, що такі дії планувалися й були приурочені до 22 червня. Це в російській традиції приурочувати «наступ» до «червоних днів календаря». Показово, що в цей день проросійські сили організували мітинги в різних містах України. Однак справа далі мітингів не пішла. Росія виявила стриманість. Терористи, які керуються з Росії, навіть пішли на переговори. Звісно, це, радше, окозамилювання. І все ж… Сепаратисти-терористи навіть заявили, що теж ідуть на перемир’я. Хоча й далі продовжують нападати. Путін у цих умовах навіть звернувся до російських «парламентаріїв» скасувати дозвіл на введення російських військ в Україну.

Однак перемир’я Порошенка має не лише значення для зовнішньої політики, але й для внутрішньої.

Не секрет, що малоефективна АТО, численні жертви під час її проведення породжують антивоєнні, пацифістські настрої в українському суспільстві. Маємо вже сьогодні (в тих чи інших формах) антивоєнні виступи. Перемир’я в якійсь мірі допоможе їх зменшити, продемонструє миролюбність української влади.

Перемир’я може вплинути й на жителів Донбасу. Останні, звісно, не в захваті від того, що їхній край став тереном воєнних дій. До того ж, активні військові дії ведуться тут вже майже два місяці. Війна багатьом набридла. Тому ініціатива президента Порошенка буде сприйматися позитивно. Більше того – це може стимулювати на Донбасі антисепаратистські настрої. Саме після оголошення перемир’я з’явилася інформація, що в окремих місцях на Донбасі відбулися анти сепаратистські виступи. Звісно, їх не варто переоцінювати – вони мають одиничний характер. Але те, що вони з’явилися, це вже певний симптом.

Загалом можемо констатувати, що перемир’я Порошенка – це непоганий дипломатичний крок. Інша річ, як позитиви цього кроку конвертувати у військовій сфері.