24 червня провідний американський портал Yahoo розмістив новину:Ukraine helicopter downed by rebel fire, nine killed. Українською це лунає як: «Український гвинтокрил збито повстанцями, дев’ятеро вбито». Я припустив, що такими темпами скоро писатимуть новини як «повстанці» збивають гвинтокрили з… терористами. У Facebook мені зауважили, що слово «rebel» має негативне означення. Не бачу теми для суперечок, бо на Сході України проти громадян країни воюють терористи і жодних «повстанців» там нема за визначенням.

Сила слова величезна. Для людини за кордоном, якій байдуже де Україна, зовсім небайдуже чи лунають в новині слова «повстанець», чи «терорист». Бо «повстанець» – це людина, яка воює з режимом. Це слово, що має конкретний відтінок після rebels(повстанців) Тунісу, Лівії, Єгипту як борців проти автократії. Значення і реакцію на слово «терорист» неважко передбачити.

Слово «повстанець» примушуватиме далекого від українських реалій американця підписувати петицію про припинення вогню «київським режимом». Слово «терорист» викликатиме почуття солідарності американського обивателя з українцями. Які відтінки нестиме світу новина про Україну, так люди за кордоном і сприйматимуть наші події.

Самі медіа, як згаданий вище YahooNews, теж пишуть новини не лише з повідомлень російських інформаційних агентств. Часто вони користуються Твіттером та ретельно відстежують трендові повідомлення з яких потім і вибудовують новини. Якщо трендові повідомлення нестимуть слово «повстанці», то це слово, найімовірніше, з’явиться в новині. Такі реалії, бо кожна редакція на Заході має економити, а Твіттер є швидким і безплатним способом отримати інформацію.

Варто відкрити сервіси, що дозволяють моніторити повідомлення за хештегами і ввести ключове слово Ukraine. До 90% повідомлень за цих хештегом спрямовані на підтримку «повстанців». Цікава структура таких твітів. За даними сервісу Tweet Binder лише протягом півтори години вечора 24 червня оригінальних твітів з хештегом #Ukraine було 153, 536 твітів – були посилання і зображення, 1262 – це були ревіти (аналог репостів у Facebook).

Якщо невелику сніжку кинути на сприятливий сніг, вона швидко перетвориться на кулю з якою вже доведеться рахуватися. З інформацією поширеною Твіттером те ж саме. Те, що цей сервіс мікроблоггінгу не враховують в Україні, аж ніяк не означає, що така ж ситуація в світі. Твіттер для журналістів вже давно став потужним інструментом отримання інформації.

Хоча, ніде правди діти, Твіттер так само став і засобом маніпулювання журналістами. Журналісти, використовуючи інформацію з Твіттера, часто опинялися в ролі ошуканих, як це було з чутками про смерть Маргарет Тетчер чи Габріеля Гарсіа Маркеса у 2011 році. А після чутки про смерть репера Кріса Брауна, один із сатириків зіронізував, що «Твіттер вбив більше чорношкірих, ніж ураган Катріна».

Чи можливо протистояти такій навалі орків та тролів у Твіттері? Так. Треба розуміти просту річ – журналістам треба інформація. Відповідно, якщо вони її не отримують із українських офіційних джерел, вони її черпатимуть з російських (для них немає різниці, що це інша сторона конфлікту, бо для них ми все ще «росія»), або черпатимуть з легіонів тролів навіть закриваючи очі, що це тролі, бо користувач вимагає нової інформації, а зупинити конвеєр – це дати користувачу піти до конкурента (сорі Україно, але бізнес є бізнес).

Українські владні інституції для комунікації зі світом пріоритетним каналом хибно обрали Facebook. Адже ця соцмережа не використовується для серйозної роботи. Тому передусім доцільно українським інституціям (владним і не лише) завести свої акаунти в Твітері. Попросити фахівців (а вони в Україні є) навчити працювати з цим каналом зв’язку. І останнє – почати працювати різними мовами. Багато закордонних ньюз-румів – пташенята, що лише й чекають, коли їм вкладуть готову інформацію до дзьоба.

Що може зробити українська влада ще? Наприклад, 23 червня світові медіа повідомили новину, що російська влада просить центральний офіс Твітера заблокувати низку «екстремістських» акаунтів. Твітер таке «прохання» відкинув. Якщо керівництво компанії природно сумнівається в «чесності» тоталітарного Кремля, то як воно поставиться до прохання української влади заблокувати терористичні акаунти? Це війна і тут всі засоби дозволені. Тим більше, як свідчить статистика вище, поширювачів дезінформації не так і багато – підітнути їх під корінь набагато легше, аніж боротися із наслідками.