У двадцятих-тридцятих роках минулого століття в іспаномовному світі відбувалося два великих зрушення: бунти лівих в Іспанії, які згодом вилилися у громадянську війну, й повстання крістерос проти підлого мексиканського уряду масонів і соціалістів.

На допомогу іспанським анархістам і комуністам приїхало безліч добровольців з інших країн, солідарність із ними проявляли ліві уряди, демократична громадськість усього світу надсилала гроші та зброю. Нині ми в Україні кожний прояв солідарності та громадянської мужності сприймаємо ледь не як знак Божественної присутності. І ось ми читаємо за масові прояви солідарності й хоробрості сатаністів тридцятих років. Іспанські ліві та інтербригадівці, поза сумнівом, спрямовувалися сатаною, вони полюбляли розстрілювати священників, катувати ченців, спалювати церкви. Скажімо, в Барселоні тоді були знищені всі храми, окрім кафедрального собору та недобудованого шедевру Ґауді.

У той самий час, повстання католиків-крістерос у Мексиці (більше ста тисяч жертв ) залишилося майже без підтримки з боку християн інших національностей. Церква потерпіла поразку в Мексиці та скрізь у світі не від того, що ліві сатаністи були сильні, а від того, що християни, за невеликим виключенням, були лицемірні.