Націю уявляють, як субстанцію, що може приймати ту чи іншу форму, залежно від обставин. Це уявлення хибне в основному – у відчуттях. Насправді, націю краще уявляти, як форму, яка здатна приймати різні наповнення, навіть нас. Форма зі змінним вмістом. Коли ми осмислюємо націю, ми маємо справу або з випадковим наповненням, або з порожнечею форми – або перебираємо випадковості, або заперечуємо її існування. Христос каже (в Євангелії від Івана): Царство Боже подібне на людину... Ми могли б сказати, що нація – царство людське – подібне на зображення людини, на скульптуру. Як і в кожній скульптурі, її зміст у її формі. Є менш важливим, що всередині – мармур чи гіпс, хоча й на цьому залежить. "Дух народу" - це те, що ширяє на поверхні народу, він тисне ззовні, щоб формувати.