Сухі заяви європейських політиків-прагматиків нарешті змінилися емоціями. Цілком закономірно, з огляду на те, що тепер гинуть не якісь там українці на задвірках Європи. Загинули громадяни ЄС… в тому числі. Цей факт явно впливає на Європейські країни більше, ніж смерті сотень українців через агресію Кремля, яку дехто в Європі з різних причин досі воліє впритул не помічати.

Весь світовий інформаційний простір заповнений інформацією саме про цю подію. Не виняток і український, тож зайвими зараз виглядають довжелезні роздуми про масштаб трагедії, цинізм Кремля і відвертий ідіотизм засідателів кремлівських казематів, а також (і особливо) керманичів бойовиків.

Та й про закономірну зміну ставлення світу до конфлікту з усіма можливими наслідками теж уже сказано достатньо.

На заміну прагматизму, шаблонним заявам про стурбованість, занепокоєння, огиду, шок і т. д. прийшли емоції. Смерть постукала у двері тих, хто не хотів бачити того, що відбувається насправді та робив вигляд, що не усвідомлює тих загроз, які несе неадекватний диктатор московської бензозаправки з ядерною кувалдою, хворобливим маренням про імперію та відвертою зневагою до міжнародного права і «стурбованості» ООН, ОБСЄ та інших організацій, котрі зараз опинилися на межі повторення долі неефективної Ліги Націй, центром діяльності якої була Женева. Символічно, чи не так?

Почалися ультиматуми, демонстрація рішучості покарати винних, «прозріння», яке почало приходити лише після грому серед неба, яке аж ніяк не було ясним, проте хтось охоче вдавав протилежне.

Британський прем’єр Девід Кемерон відкрито закликає до покарання Кремля через катастрофу в українському небі, яке, власне, росіяни знов почали називати українським саме після знищення трьохсот людей. Не в небі ДНР/ЛНР, «СНР» чи «Новоросії».

Захід вже не може сказати, що все це не його справа, проте, і в те, що буде вжито радикальних заходів теж віри нема. Власне, тепер для ЄС саме радикальні заходи відповідають ситуації.

Тепер Франція, Велика Британія та Німеччина поставили Путіну ультиматум. Розмитий, варто сказати, зміст цього ультиматуму, а його імпотентність або дієвість у разі не виконання Путіним (в чому майже немає сумнівів), не багато і не мало – може продемонструвати нам наявність або відсутність доцільності існування моделі міжнародних відносин в сьогоднішньому вигляді. Якщо події підуть за негативним сценарієм, то різкого демонтажу і знищення цієї моделі, звичайно ж не відбудеться, але тенденції покажуть куди буде тривати рух. Вони вже є, питання в тому чи посиляться чи зміняться.

Є багато факторів, які не дозволять політикам різних країн діяти так як потрібно, а не так, як дозволяє ситуація, міжнародні відносини, суперники, виборці, економіка тощо. Є багато ризиків для всіх зацікавлених сторін. Дуже важко знайти ефективну модель поведінки з непередбачуваним кремлівським карликом та його зомбованими підданими.

Більше того, говорити про повне усунення московської загрози для України та всього світу взагалі не доводиться. Московії пророкують долю Північної Кореї, проте, як раз, це й не гарантує нікому безпеки, навіть навпаки. Тут взагалі потрібно розробляти та втілювати інший сценарій з іншими завданнями. Але ця тема заслуговує на окремий текст, який постараюсь написати найближчим часом.

Мораль цієї байки така: неповороткій Європі тепер будь-що не вдасться заховати голову в пісок. Реагувати не цей злочин доведеться у будь-якому разі. Тепер перед ЄС постає питання виживання – або бабуся Європа продемонструє силу або постане перед всім світом як груша для биття…