Змінити посткомуністичну систему влади, котра існує в сьогоднішній Україні - реально, але треба  бажання. Хтось скаже, що ми вже щось намагалися змінювати, щось ініціювали і навіть проводили революцію, але все залишилося як і було, тому навіщо знову починати все з самого початку. Можливо, але слід врахувати той факт, що все і одразу змінити не можна,  і невдалу спробу слід сприймати як те, що загартовує, а не як провал. Ми не були б українцями, якби пустили все на самотік "моя хата з краю, нічого не знаю"...

За що ми боремося?

Жоден чиновник при владі не хоче змінювати систему влади. Тим паче в умовах військової агресії з боку Росії. Задумаймось, чому? Вся проблема в тому, що їм зручно реалізовувати владу, побудовану на парадигмах, які залишилися ще з Радянського Союзу.  В той час влада дбала про життєдіяльність існуючої системи, а люди тільки «мали право – мати право». Така  модель була, мабуть, ідеальною для країни комуністів , але вона зовсім не підходить для незалежної України. Високопосадовцям  варто розплющити очі і зрозуміти, що на дворі ХХІ століття і  жити за політичною доцільністю, або чиїмись приватними інтересами українці не хочуть. Ми готові воювати, допомагати армії, якийсь час терпіти, але ми хочемо змінити систему влади. А для цього необхідно втілити в життя ст. 5 Конституції України. Тоді ні Президент України , ні депутати, ні уряд не зможуть привласнювати собі суверенне право народу на владу.

Давайте вдумаємось. Сьогодні,  в умовах війни, майже половина українського парламенту -  218 депутатів, виступили проти мобілізаційних заходів в країні, проти захисту нашої Держави. Десятки з них допомагають, або співчувають диверсантам і терористам.  І це при тому, що сотні патріотів України уже загинуло від рук агресора і тисячі сімей оплакують їх. Ми повинні оновити склад парламенту, щоб  зупинити і не допустити розкрадання країни, встановити пряму демократії , знищити корупцію та припинити військову агресію з боку Росії.

На сьогодні у суспільства є головне завдання - запустити механізм системних змін, які нарешті виведуть Україну з глухого кута.   Якщо громада побачить, що держава реформується і влада будує справедливу країну, то жоден агресор нам не страшний. В іншому випадку, громадяни можуть звинуватити владу в бездіяльності чи зраді і повстати проти неї всередині країни.

Мораль дуже проста: можна випустити всі емоції на друга чи сусіда,можна продовжувати чекати позитивних змін, які можливо колись відбудуться, а можна спробувати власноруч змінити своє майбутнє і стати творцем своєї долі. Головне пам’ятати, що усе в наших руках, тому їх не можна опускати.

Слава Україні!