Розпалася парламентська коаліція «Європейський вибір». Президент України Петро Порошенко незабаром може визначити дату нових виборів до Верховної Ради. Мотивація такого рішення в цілому зводиться до двох аргументів:

1. Так хотів Майдан. Це – вимога Революції Гідності.

2. Нинішінй склад Верховної Ради, де повно перелицьованих депутатів, а той відвертих зрадників України не має політичного і морального права існувати.

Ці «залізні» аргументи озвучує, кожен, хто поставив чи має намір поставити свій підпис під вироком нинішньої Верховної Ради.

А ось аргументи, які політики не озвучують, хоч добре усвідомлюють їхнє значення.

Виборча компанія розпочалася, але чи успішно завершиться? І це не риторичне запитання. Адже про успіх виборів, можна говорити лише тоді, коли з успіхом завершиться АТО, а точніше українсько-російська війна. Коли ж вибори завершаться, а війна загостриться, то ціна нинішнього рішення про розвал коаліції виявиться дуже малою. Неминуче прийде усвідомлення, що займалися не тим, чим потрібно. Іншими словами, замість того, щоб добити московську нечисть на Донбасі, акцентували увагу на виборах, тобто переплутали пріоритети.

І вже зовсім по-іншому буде звучати теза про вимоги Майдану, бо більшість з тих, які ці вимоги писали кров’ю на Грушевського і Інститутській, сьогодні кров’ю пишуть порядок денний нової України на Донбасі.

Саме зараз треба пригадати ситуацію із виборами президента України. Тоді їх проведення для багатьох наших громадян було панацеєю. На ділі мало що змінилося: Путін і його найманці продовжують вбивати українців на сході України. Європа співчуває, але не дає зброї. Основний тягар війни на своїх плечах несе український народ.

Чомусь мені здається, що так буде після того, коли, з Божою допомогою, проведемо і цю виборчу кампанію.

У свій час вибори президента, безумовно, посилили одну із гілок української влади. Рішення про ліквідацію коаліції послабили вже існуючі – уряд і парламент. Бог з ним, із парламентом, але відставлений уряд – це уже серйозна дестабілізація в країні, яка веде війну з озлобленою і озброєною до зубів Росією.

Взагалі то пора усвідомити, що сьогодні Україна не може, не має права ухвалювати будь-яких рішень, які б «позитивно» оцінював Путін. Такі рішення неминуче приведуть до катастрофи.

Відкритим залишається питання «правил» за якими відбудуться нові вибори. Не секрет, що корозія цього складу парламенту була зумовлена, в тому числі існуючим законом про вибори, який допускає мажоритарні округи.

Якщо не буде ухвалено закону про вибори парламенту на пропорційній основі з відкритими партійними списками, корупція з Верховної Ради нікуди не дінеться.

Знову ж, а чи висока ймовірність, що він буде ухвалений у Верховній Раді, де немає коаліції?

Отже, запитань більше, ніж відповідей. Але при цьому треба констатувати, що вектор на оновлення влади визначено правильно. Тільки так можна мати проукраїнський парламент і державницьку більшість, а отже уряд, який жорстко відстоюватиме національні інтереси.

Тепер про найсуттєвіше. У контексті майбутніх виборів до парламенту багато говорять про фактор Донбасу. При цьому впадає у вічі, що тема Донбасу, АТО, війни виступає як об’єкт для політичних маніпуляцій.

Але було б справедливо і правильно, коли люди, які зі зброєю в руках воюють за незалежність України, стали б повноцінним суб’єктом формування нової української влади.

Очевидно, що на цих виборах цього не станеться. А тому, існує дуже велика ймовірність, що новий склад парламенту також буде тимчасовим. Бо після перемоги над Путіним і Росією, до активного політичного життя прийдуть ті, хто нині воює в Українській армії і загонах територіальної оборони.

Ці люди не терпітимуть політичних спекулянтів, незалежно від того, в якому вони політичному таборі перебувають. А тому неминуче будуть нові вибори, які завершаться тим, що у парламенті з’являться фракції «Донбас», «Дніпро», «Азов» чи «Айдар».

І ось таких виборів я щиро бажаю.