Останні кроки глави Української держави з метою нормалізації ситуації на Донбасі та реалізації «мирного плану Порошенка» неоднозначно зустрінуті експертним середовищем як в Україні, так і за її межами. Одна частина експертів схвалює ці кроки, вважаючи їх чи не єдиним варіантом припинення воєнних дій та досягнення порозуміння з населенням регіону, інші, навпаки, вважають, що йдеться про фактичну капітуляцію України перед Путіним.

У зв’язку з цим як виборець, який в ім’я збереження цілісності України та забезпечення її демократичного розвитку, голосував за Петра Порошенка, як експерт-аналітик і як автор «Дня» з його перших номерів, хочу поставити низку запитань до глави Української держави, відповіді на які, переконаний, необхідні далеко не тільки мені – як виборцеві, громадянинові та експертові.

1. У президентському виступі під час саміту НАТО зокрема сказано: «Ми готові забезпечити значні кроки, які включатимуть децентралізацію влади, особливий статус окремих регіонів Донецької та Луганської областей щодо їхньої економічної свободи, гарантію вільного використання будь-яких мов на цій території, а також культурних традицій». Чи означають ці тези, що «ДНР» і «ЛНР» у майбутньому матимуть реальну державну автономію, легальну можливість членства в Митному союзі та зберігатимуть і далі традиції тоталітарної політичної та кримінально-радянської культури?

2. Під підписаним у Мінську протоколом «щодо спільних кроків, спрямованих на імплементацію Мирного плану Президента України Петра Порошенка та ініціатив Президента Росії Володимира Путіна» стоїть п’ять підписів, в тому числі Олександра Захарченка та Ігоря Плотницького, що означає визнання де-факто офіційним Києвом в особі Л.Кучми «ЛНР» і «ДНР» як рівноправних суб’єктів переговорів. Як зрозуміти це визнання інакше, ніж підтвердження початку легітимації терористичних угрупувань?

3. «Децентралізація влади (шляхом обрання виконкомів, захист російської мови – проект змін до Конституції)». Це положення з «мирного плану Порошенка», яким його опублікували ЗМІ. Який конкретно статус російської мови пообіцяний сепаратистам, та ще й із закріпленням у Конституції, і чи розуміє президент, що конституційний «захист російської мови» означає закріплення України у складі «русского мира» з усіма наслідками, що звідси випливають, в тому числі і стосовно «захисту співвітчизників»?

4. Інше положення з «мирного плану» – «створення в структурі МВС підрозділів для здійснення спільного патрулювання». З ким це, цікаво, збираються «спільно патрулювати» Донбас підрозділи МВС України?

5. «Здійснити децентралізацію влади, в тому числі шляхом ухвалення Закону України «Про тимчасовий порядок місцевого самоврядування в окремих районах Донецької і Луганської областей» (Закон про особливий статус)… Забезпечити проведення дострокових місцевих виборів відповідно до Закону України «Про тимчасовий порядок місцевого самоврядування в окремих районах Донецької і Луганської областей» (Закон про особливий статус)… Ухвалити закон про недопущення переслідування і покарання осіб у зв’язку з подіями, що сталися в окремих районах Донецької і Луганської областей України», - записано в протоколі. Чи розуміє президент, що за чинних обставин це знов-таки означає легітимізацію керівництва терористичних груп в якості обраних керівників самоврядування та легалізацію такого собі квазідержавного нео-Придністров’я на території України?

6. Українські патріоти на окупованій росіянами та їхніми сателітами території збираються вести партизанську боротьбу. Власне, є повідомлення про те, що такі дії вже розпочалися. Чи суперечать такі дії Мінським домовленостям і чи буде віддано наказ СБУ та МВС задля дотримання домовленостей діяти проти цих патріотів у співпраці с ФСБ або самостійно?

7. У ЗМІ опубліковане повідомлення про продаж Міністерством оборони України величезної кількості зброї, і далеко не тільки легкої стрілецької, як на внутрішньому, так і на зовнішньому ринках упродовж 2014 року. Це відбувалося в той час, як у з’єднаннях ЗСУ і частинах Нацгвардії, у добровольчих батальйонах не вистачає зброї. Йдеться не просто про саботаж чи корупцію, а і про те, що частина цієї зброї могла потрапити до рук терористів. Чи правда це і чи буде хтось покараний за таку діяльність?

8. Коли стало відомо про проведення військового параду 24 серпня, частина експертного середовища різко виступила проти цього. Мотивація цієї негації була комплексною: відволікання сил і ресурсів на показуху, втрата внаслідок цього темпів наступу на терористів, невідправлення підкріплення і важкої техніки частинам, які штурмували Шахтарськ й Іловайськ, різке зменшення надходження добровільних пожертв на рахунок армії, розкол патріотичного середовища на ґрунті ставлення до параду. Попри попередження експертів, парад у запланованому обсязі був проведений, «відпочинком» генералів після нього у ніч з 24 на 25 червня скористалися росіяни і розпочали своє вторгнення. Чи звільнені з посад ті персонажі, які порадили президенту «підняти дух армії» цим парадом?

9. Відомо, що  наприкінці серпня керівник Ради національної безпеки Польщі Станіслав Кожєй заявляв, що польська влада може продати українцям необхідне озброєння для боротьби з терористами, якщо влада України попросить про це. Під час саміту НАТО президент Польщі Броніслав Коморовський розповів про свою розмову з Петром Порошенком, де йшлося про польську допомогу в модернізації армії після настання перемир’я, але при цьому глава Української держави навіть не поставив питання про постачання польської зброї. Що це означає – що Україні не потрібні, скажімо, сучасні танки, здатні протистояти російським Т-90 та Т-72Б, адже власних новітніх чи модернізованих танків вочевидь – з різних причин, які, до речі, заслуговують на пильну президентську увагу, – недостатньо?

10. У США, Італії, Норвегії та Польщі спростували інформацію про те, що вони начебто мали намір надавати озброєння Україні, про що після саміту НАТО заявив радник президента України та лідер Блоку Петра Порошенка Юрій Луценко. Як оцінює президент цю, м’яко кажучи, в будь-якому разі абсурдну ситуацію, що дискредитує Україну та його самого?

11. Після майже двогодинної бесіди 26 серпня тет-а-тет у Мінську з Путіним експерти відзначили помітну зміну поглядів президента України на методи досягнення мирного врегулювання на Донбасі. Чи не став тим інструментом, за допомогою яких підполковник КҐБ Путін В.В. вплинув на позицію президента України, факт розташування у Росії та Криму двох підприємств, стратегічним інвестором яких, за повідомленнями ЗМІ, виступає Петро Порошенко: кондитерської фабрики ROSHEN у Липецьку та корабельного заводу «Севморзавод» у Севастополі (на останньому, до речі, розміщене замовлення Міністерства оборони Росії на суму близько 140 млн доларів)? Чи трансформація згаданих поглядів пов’язана зовсім з іншими причинами, ніж аргументи підполковника Путіна?

12. Відомо, що політтехнологи Банкової порекомендували президентові перед парламентськими виборами взяти курс на створення іміджу «Порошенка-миротворця». Чи відомі панові президенту слова, які сказав у 1938 році після підписання Мюнхенської угоди миротворцеві Чемберлену («Я вам привіз мир для наступних поколінь!») депутат Палати громад Вінстон Черчилль: «Між війною і ганьбою ви обрали ганьбу, тож у підсумку одержите і війну, і ганьбу»?