Сьогодні стало відомо, що терористи призначили ректором Сергія Баришнікова, українофоба, корупціонера і російського агента.

Прийшов час розказати загалу про цього пересічного агента російських спецслужб. Тим більше, що є чого Вам розказати. Під час мого навчання в Донецькому національному університеті на спеціальності "Політологія" Сергій Баришніков читав нам курс "Геополітика". Перша ж лекція виявилася переоповіданням праць шамана від геополітики Дугіна. Більше половини лекції він оповідав сотню "причин" чому Україна має загинути. Зрештою, я встав посеред пари і попросив звернути його увагу на те, що він перебуває в Україні і викладає у ВНЗ зі статусом Національний. Що він може їхати вільно до Росії і там говорити будь-що, а якщо я ще раз почую від нього антиукраїнську або антидержавну пропаганду, то докладу максимум зусиль аби про це дізналося керівництво університету і відповідні служби. Схоже, що обіцянка подіяла, за моєї присутності він більше не намагався висловлюватися в бік України. Виглядало, що він трохи але злякався.

Друга моя історія про Сергія Баришнікова пов'язана з літньою сесією 2002 року. Ми якраз тоді навесні разом з шанованим Андрей Фищук зареєстрували громадську ініціативу "Антикорупційний комітет Донецького національного університету", який мав стати моніторинговою структурою для боротьби з хабарництвом в університеті. Ми поширили оголошення про те, що приймаємо анонімні та інші заяви щодо фактів примущення до корупції або самої корупції. Яким було моє здивування, коли до мене звернулося близько 30 осіб, які написали письмові заяви про те, що попри їх готовність самотужки здавати екзамени та заліки у Сергія Баришнікова, він просто написав перелік речей, які необхідно придбати. Від ігрової приставки до різних сортів імпортованого алкоголю (текіла, віскі тощо). Частина студентів, які отримали цей перелік, мешкали в гуртожитку і мали заледве 20 гривень виділеними батьками на проиживання. Вартість середньої замовленої пляшки була від 100 грн.

Оскільки наш Комітет аж ніяк не був добровільним помічником органів, я прийшов до декана історичного факультету, старого комуніста Петра Доброва, якому повідомив, що він особисто відповідатиме за діяльність Сергія Баришнікова. У відповідь той почав вимагати прізвища і заяви студентів. Але ризикувати таким чином я не міг. Як виявилося пізніше, декану було цілком відомо про протиправну діяльність Баришнікова, а в часі спроби адміністрації факультету переконати його визнати свою неправоту, він почав погрожувати декану поширенням інформації про встуну кампанію і розцінки на неї. Якби там не було, Баришніков у 2002 році вийшов сухим із води. Але в минулому 2013 році цей фокус не вийшов і його вигнали з університету.

В часі моєї спроби подати документи в аспірантуру ДонНУ в 2003 році, мені дали зрозуміти, що "якийсь з іспитів" я точно не складу, бо є думка керівництва університету, що кадри з такою громадською позицією непотрібні.