Амвросіївка, позавчора. "Виведений" російський десант із Рязанської дивізії ВДВ.

В принципі нічого дивного - яке перемир'я, таке ж і виведення військ. Чого варті угоди з Росією ми знаємо краще за Бісмарка.

Емоційно мене дуже дратують останні закони щодо Лугандону. Раціонально я розумію, що це нічого не варті папірці, які ніколи не вступлять в силу саме через незмінність стратегічного курсу Путіна на анексію наших земель і знищення української держави.

Зараз, після низки поразок на фронті, нам дійсно вкрай потрібна стратегічна передишка - для підготовки оборонних рубежів, перегрупування, озброєння військ і нової хвилі мобілізації. І якщо для цього потрібно приколисати миролюбно-боягузливий Захід, чия позиція важлива для бодай тимчасового втихомирення Х@йла, й зімітувати новий Берестейський мир - особисто я не проти.

Головне не заколисувати і не обманювати самих себе - війни не уникнути, капітуляцією, повною чи частковою, не виторгувати ані миру, ані свободи, ані життя. Мир із путінською імперією зла можливо досягнути лише завдяки нашій перемозі.