Декілька важливих тез із інтерв'ю Андрія Білецького! Вождя.

На мою суб'єктивну точку зору таким і має бути справжній Лідер Нації!

Візуально командира впізнати нелегко, ззовні він нічим не відрізняється від рядових бійців, просто кремезний чоловік в добрій фізичній формі. Не носить екіпірування краще, ніж у підлеглих, не має кращого озброєння - словом, командир власним прикладом показує бійцям, яким потрібно бути. Зрозуміти, що перед тобою командир, можна лише почавши з ним спілкуватися. У погляді Вождя (таке псевдо в Андрія Білецького) відчувається впевненість, а в словах – усвідомлення сказаного.

Андрію, як йдуть справи на війні?

Все, звичайно, непросто. Це вже не ті перші катастрофічні тижні, але до вирішення питання ще дуже і дуже далеко. Нам не вистачає досвіду, владі не вистачає рішучості. Проте вистачає підтримки сепаратистів Росією. Особливо зараз, коли пішов перелом у настроях на Донбасі. Тепер Росії доводиться «тягнути» за рахунок власних ресурсів, а не місцевого населення.

Яку ціну ви заплатили за цей військових досвід? Скільки людей втратив батальйон?

На цей момент, ми, слава Богу, можемо виміряти наші втрати десятьма пораненими бійцями. Ми цінуємо людський ресурс і бережемо своїх побратимів.

Як ви можете охарактеризувати ваш батальйон?

Скажемо так, наш батальйон стоїть на правих, патріотичних позиціях. Всі бійці мають певну ідеологічну платформу. Нас називають нацистами, та ми не звертаємо уваги на ці ярлики. Духовну основу нашого руху видно за нашими діями. Решта просто слова. Основна наша ідеологічна платформа – борись за своє і знищуй все, що заважає життю твого народу і твоєї держави.

А якою ви бачите Україну потім? Такою, як її бачить Порошенко, європейською державою?

Я думаю, вся Україна переконалася, що об’єднання поза державою не є для нас панацеєю від усіх бід. ЄС вів переговори з Януковичем, коли в країні гинули десятки людей, ЄС здав Крим і Україну Росії і не вжив заходів, щоб захистити нас. Наш захист – це справа наших рук, і нам не потрібні ніякі союзи ні з Європою, ні з Росією. Багато людей бачили в Європі не тільки матеріальні, але й моральні цінності. Янукович знищував країну не лише матеріально. Моральне питання для людей було важливішим. Вони в Європу вірили. А Європа відповіла на надії українців реальною зрадою. Європа показала нам, що таке реальна політика. 

Європа могла вирішити питання з режимом Януковича, але не вдарила палець об палець, щоб допомогти тим людям, які вели важку боротьбу. Санкції проти Росії виглядають комічно і несерйозно. Так само, як і санкції проти Італії, коли та окупувала Ефіопію. Італія пережила ті санкції без проблем. І Росія також їх переживає без проблем. Європа ввела неформальне ембарго на військову амуніцію, знаючи, яка ситуація в українській армії та силових відомствах. Європа вимагає вести перемир’я, коли ллється українська кров. Я впевнений, що така соціологія, яка була в період Майдану, зараз не підтвердиться. Україна розчарована в Європі.

А чого хоче Україна?

Україна хоче бути Україною. Сильною, могутньою державою з достойними керівниками. Незалежною від олігархів. Ми маємо бути самостійною і самодостатньою націонал-демократичною державою. Я не думаю, що Петро Олексійович настільки популярний серед народу. Просто людям потрібен був глава держави, який би взяв на себе відповідальність.

Чи є у вас політичні союзники?

Чесно кажучи, наш єдиний союзник – український народ. Політичних союзників у нас немає. В державі ще довго будуть продовжуватись підкилимні ігри, адже навіть теперішня влада бере свій початок звідти, звідки і Янукович, - з часів Кучми. Але я вірю, що ті процеси, які відбуваються в країні на ментальному рівні, дають нам шанс. Народ прокинувся як народ. Народ проявляє феноменальну жертовність, бійцівські і духовні якості. Народ не захоче побудови такої системи, яка була за Януковича, народ цього не допустить, адже занадто велика жертва була покладена в час революції і війни.

А як щодо фінансування батальйону?

Держава одночасно і не може, і не хоче допомагати добровольчим батальйонам. Звісно, в деяких моментах наше забезпечення кульгає, адже люди можуть купити і дістати далеко не все. Держава дає Нацгвардії все необхідне, а нам практично нічого. Нам дали погану зброю, не дали спорядження, ми не маємо грошей на бензин та продукти – ось реалії батальйону. Та, як бачите, транспорт є. Не дають БТРи - ми самі їх робимо, все екіпірування знаходимо.

Що буде з бійцями після війни? Всі поїдуть додому чи назад на Майдан?

У хлопців є різні думки. Хтось залишиться будувати нову армію, нові правоохоронні органи, хтось піде в політику будувати нову країну, бо кожен з хлопців хоче бачити нову країну, кращу за ту, яка є зараз. Щоб усі жертви не були марними. І свій ідеал країни ми маємо втілити. У нас, безумовно, має бути єдина держава, з єдиною державною мовою. 90% хлопців в батальйоні – східняки, і в побуті вони спілкуються російською, але вважають, що державна мова має бути єдиною. Ми нічого не маємо проти російської в побуті. Моя рідна мова як уродженця Харкова – російська. Але вона не має бути державною.

Що означає символіка батальйону? Багато хто називає її фашистською. Що ви можете сказати з цього приводу?

Наш знак має тисячолітню геральдичну історію. Він абсолютно традиційний для наших територій. Ми його сприймаємо як монограму, тобто перехрещення двох букв, І та N. Тобто ми розшифровуємо в монограмі Ідею Нації. 

Що думаєте про путінську пропаганду проти батальйону?

Злі карателі з «Азова» не вбили і не поранили під час бойових операцій жодного мирного жителя. Не викрадали і не катували людей. Злі карателі з «Азова», маючи можливість вбивати полонених, здавали їх правоохоронцям чистими і акуратними, цілими і неушкодженими - як рядових сепаратистів, так і міністра оборони ДНР. Наші дії повністю суперечать пропаганді.

Ви вважаєте своїх бійців професіоналами?

Багато з них вже однозначно професіонали. Після операції, яку ми провели в Маріуполі, нам аплодували спецназівці з інших країн, які мають подібний досвід війни в місті, адже ми не вбили і не поранили жодного мирного жителя, також не затримали жодну людину, яка не була б причетна до бандитських угрупувань. 

Зараз батальйон це сім’я, і це значно більше, ніж тисячі людей. Цей батальйон перетвориться в рух за краще майбутнє нашої держави.