Дорогий, Володя Володимирович Путін! У мене сьогодні виникло одне єдине бажання! 

Мені хотілося, щоб ти, с*ка, прокинувся вранці і пішов пити в кав'ярню на Подолі каву, так, як це зробила я. Щоб тебе, Володя Володимирович, обслуговувала та сама чудова офіціантка, що й мене.

І щоб коли ти, с*ка, зробив перший ковток вранішньої кави зі свіжозмолотих зерен, ти, Володя Володимирович, почув, як у офіціантки задзвонив мобільний... Я б хотіла, щоб ти, с*ка, чув з яким криком в трубку вона волала "Как ранили маму? Как???". 

Я би дуже хотіла, щоб ти, падло, бачив, як вона билася в істериці від незмоги щось вдіяти, в той час, коли її мама пішла в Донецьку в магазин по хліб і по дорозі її ранили в бедро, і в неї почалася кровотеча. А швидка, Володя Володимирович, не їхала, бо мама була в районі аеропорту, а це далеко від найближчої лікарні, туди швидкі не їздять, там блокпости.

Я б хотіла, щоб ти, Володя Володимирович, чув відчайдушний крик дочки, в якої помирає матір, від, с*ка, твоїх військ, яких на Сході нашої, НАШОЇ БЛ*ДЬ КРАЇНИ, насправді немає!

Я впевнена, що ти д*лбайоб, звісно ж, не читаєш цей пост. Але я мрію, щоб одного дня ти, курва, відчув увесь той біль, який відчувають ті, які щодня втрачають тих, кого люблять, через те, що тобі, сука, мало твоєї й*баної росії.

Це все, що я хотіла сьогодні сказати.