Складно сперечатися про те, що зараз відбувається в окупованій частині Донбасу – звичайно, це не мир, а тільки режим припинення вогню. Поки що односторонній, адже він постійно порушується терористами. Для того, щоб запанував справжній мир, необхідно знеохотити терористів від нападів, а Росію – від підтримки терористів.

Для цього ми маємо усвідомити суть тероризму і терористичної організації – використовувати насилля і страх, щоб примусити державу (владу) виконувати забаганки терористів. Жодних емоцій чи ідей, винятково реалізація власних інтересів. За спинами навіжених вбивць стоять професійні менеджери, які вираховують, що саме і коли їм потрібно від України.

Тому й перемогти терористів за умов ослабленої країни можна винятково через тиск на інтереси цих менеджерів. Для цього необхідні три передумови:

- Припинення вогню – під міжнародним моніторингом, під егідою ОБСЄ та із залученням провідних країн ЄС, зокрема Німеччини та Франції.

- Взаємне і одночасне відведення важких озброєнь і створення "буферної зони" безпеки.

- Повернення ефективного контролю України над українсько-російським кордоном – знов-таки, під міжнародним моніторингом, під егідою ОБСЄ.

Щоб ці передумови були виконані, Президент докладає величезних міжнародних зусиль. Проводяться постійні переговори з США (зокрема, в ході візиту помічника Державного секретаря США Вікторії Нуланд), з ключовими країнами ЄС, з іншими країнами світу, які підтримують Україну.

Поступово на Росію зростає міжнародний тиск для дотримання умов мінського протоколу і меморандуму. Санкції – це поки що єдиний дієвий інструмент боротьби з агресором. Можливо, в тактичному плані нам неочевидний їхній результат, але в стратегічній перспективі санкції надзвичайно ефективні.

Тиск вже дав певні наслідки. Так, заступник командувача Сухопутних сил Росії Олександр Лєнцов особисто прибув в Україну і переконував бойовиків припинити вогонь. Серпневий наступ російських військ і терористів було припинено, а зіткнення звелися до кількох локальних місцевостей. Це дозволяє сьогодні провести належну ротацію, переоснащення, переозброєння і модернізацію нашої армії. Як мінімум – передишка, яка нам надзвичайно необхідна.

Так, сьогодні режим припинення вогню порушується терористами – але і зусилля міжнародного співтовариства активізуються. Так, в ході візиту Нуланд досягнуто згоди на подальше посилення економічного і оборонного співробітництва України і США. Німеччина і Франція заявили про намір безпосередньо брати участь в моніторингу за дотриманням режиму припинення вогню. Очікується робота в зоні АТО безпілотників цих країн, а також прибуття сил, які допомагатимуть у захисті моніторингової міжнародної місії (зокрема, вчорашня новина про 200 німецьких десантників).

Ключове завдання саме зараз – швидке формування спостережної місії ОБСЄ, зокрема, із залученням безпілотників. Коли демократичний світ у режимі реального часу бачитиме, що відбувається в зоні бойових дій, хто несе відповідальність за порушення припинення вогню і спроби зірвати мирний план Президента України – його реакція буде швидшою та ефективнішою. Доступ до правдивої інформації – це і є першочергова задача для миру.