Днями мені довелося у справах побувати у Коростені. Пройшовши лише однією вулицею Красіна у напрямку до місцевого ринку, я наштовхнувся на дванадцять сіті-лайтів і шість біг-бордів представника від провладного «Блоку Петра Порошенка» Володимира Арешонкова. 

Щоб читач краще зрозумів – багато це чи мало, зазначу, що цей відрізок вулиці становить близько кілометра. Зокрема, частина вулиця зазначена на фото – 100 метрів, на якій розміщено аж три біг-борди Арешонкова. При цьому на них відсутня необхідна інформація про замовника цих агітаційних матеріалів, що є порушенням законодавства України.

Якщо перекласти розміщення цієї агітаційної зовнішньої реклами на мову війни, то це виглядає приблизно так:

Тобто, не розмістивши своїх агіток лише на одній вулиці Красіна у Коростені, Володимир Арешонков зміг би купити сім бронежилетів для наших хлопців, які зараз воюють у зоні АТО. Мені здається, що це буде дійсно патріотичніше і чесніше перед виборцями.

Такої думки дотримуються коростенці, які у соціальних мережах встигли розкритикувати марнотратство Арешонкова.

Рухаючись далі по вулиці Красіна, побачив агітаційний намет Володимира Арешонкова, де мені вручили набір якісної поліграфії від кандидата в народні депутати, а також від «Блоку Петра Порошенка». У наборі було дві газети, календар від Арешонкова, агітаційна листівка, плакат від «Блоку Петра Порошенка» і маленький календарик. Варто зазначити, що і кандидат в народні депутати, і провладний блок явно не зекономили ні на поліграфії, ні на газетах. Приємно взяти в руки і прочитати. А ось - що там написано…

«Я не маю ніякого бізнесу і вважаю, що бізнес і політика - несумісні», - написано в агітці Володимира Арешонкова.

Пізніше в мережі Інтернет прописав два слова «Арешонков досье» і знайшов ось такий матеріал на сайті Політради http://politrada.com/dossier/persone/id/10883: «Свого часу Арешонков працював на Януковича. Колишній президент-втікач у 2010-му році призначив Володимира Юрійовича головою Коростенської райдержадміністрації Житомирської області. Висока посада була лише формальним прикриттям, насправді Арешонков вважався так званим «смотрящим» від бандитської влади. Тоді за лічені місяці своєї роботи Арешонков і його команда підім’яли під себе не лише тендери та державні програми задля особистого пасовиська на державних грошах, але й корисні копалини, земельні і лісові ресурси, якими розпоряджалися на власний розсуд. Тодішній голова Коростенської РДА Арешонков особисто займався оформленням десятків гектарів землі поблизу села Гулянка з метою незаконного видобутку бурштину. Прибічник Януковича виявився наскільки жадібним до грошей, що завищив вартість своїх «послуг». Місцеві підприємці не раз говорили, що Арешонков вимагав в три рази більше, ніж інші».
Тобто Арешонков у своїй агітці не тільки змовчав про свою підтримку попереднього режиму, але й приховав свою причетність до бурштинового промислу на Коростенщині. 
Між іншим причетність Арешонкова до активної співпраці з попереднім режимом більш, ніж очевидна. 

Мова йде про організацію безпосередньо за вказівкою Володимира Арешонкова «антимайданівських» і «антифашиських» зібрань. Мене після отримання інформації з агітаційного намету Арешонкова і того, що вдалося знайти у вільному доступі про цього кандидата у народні депутати, мучить одне запитання: як ця людина взагалі має моральне право балотуватись від провладного блоку? Як він може йти на вибори з тими, проти кого систематично боровся?

До речі, у вересні місяці мною особисто було направлено звернення Президента України Петра Порошенка та секретаріату ПП «Блок Петра Порошенка». В доступні формі пояснив команді Президента, де, коли і як провинився Арешонков. На диво, швидко отримав відповідь. Переконаний, що нова влада не залишить кричущі факти порушення закону поза увагою…
Перечитавши агітаційну газету Володимира Арешонкова, я зрозумів наступне. Жоден чиновник вже не розділяє, що є власне його здобутком як кандидата в народні депутати, а що є адміністративним ресурсом. Тому й продовжує видавати державне за власне. 

Конкретно у цьому випадку Володимир Арешонков у своїй агітаційній газеті приписує собі сприяння переходу Коростенщини на альтернативні види палива. Але ж кошти на це виділяються як в рамках Кіотського протоколу, так і в рамках обласної програми Житомирщини. Виходить, стане чи не стане Арешонков народним депутатом, а програма все одно працюватиме. То чому ж нині Володимир Юрійович приписує цю заслугу собі?

Що ж конкретно Володимир Арешонков зробив для округу – в агітаційній газеті не написано на жодній сторінці. Лише його обіцянки про покращення та передача слів виборців, які хочуть бачити саме його кандидатом у народні депутати і які начебто про це говорили у «столичному владному кабінеті». У якому саме – я, як читач, так і не зрозумів. 

Водночас, як кажуть, ніколи не буває так погано, щоб потім не було ще гірше. Перейшовши із вулиці Красіна на сусідню вулицю Грушевського, я побачив ще одну точку, де проводилась агітація за Володимира Арешонкова. На фото яскраво видно, що проводять її… діти. Старшому хлопчику на вигляд років 12-13, молодшому – явно немає й 10-ти… 

Коли я почав фотографувати, молодший хлопчик знявся і швиденько побіг у сусідню будівлю. Старший відповідально залишився на бойовому посту, оскільки почали підходити виборці за агітпродукцією. 

При цьому Володимир Арешонков у своїй агітаційній газеті на останній сторінці подає наступний матеріал – «Агітатори» за отримані кошти повинні будуть звітувати в Державну фіскальну службу України.

Ці діти, які агітують за Арешонкова, ймовірно звітувати у фіскальну службу не будуть. У них ще навіть немає ідентифікаційного коду. Питання в іншому – як взагалі дітей можна було залучати для таких робіт?

Згідно з Кодексом законів про працю діти можуть працювати лише з 16 років. Під час виборів агітувати можуть лише повнолітні.

У 15 на роботу можна влаштуватись лише за згодою одного з батьків або особи, що його замінює. Якщо такого дозволу немає – така праця є незаконною. Робота повинна виконуватись тільки у вільний від навчання час. Праця дітей до 14 років заборонена. 

На цій же ноті хотів би завершити, але обіцяю продовжити серію публікацій щодо агітації кандидатів у народні депутати у Житомирській області. Скажу щиро, що після такої агітації, яку проводить Володимир Арешонков, мені чомусь щиро захотілося долучитися до заклику його конкурентів, які розвісили на стовпах у Коростені наступні листівки. 

Чисто по-людськи я – за сміттєвий бак. Як журналіст розумію, що цей метод - не вихід. Сподіваюсь, що люди 26 жовтня оберуть свій варіант.

Олександр НІКОЛАЙЧУК, громадський діяч, журналіст