Класифікація старих пройдисвітів, які знову пнуться до Ради Так вже склалося, що наша мелодійна нація не вішає власних недбалих політиків на стовпах, натомість викидаючи їх по-європейські - за допомогою голосування за їхніх опонентів. При цьому, на будь-яких виборах завжди до Верховної Ради намагалася потрапити купа негідників. І це народне волевиявлення – не виняток. Ми вирішили про класифікувати наших злодіїв категорії А.

Тип перший. Любі Друзі

Цією збірною назвою іменують гвардію політиків, для кар’єри яких трампліном стала Помаранчева революція 2004 року, яка зробила президентом Ющенка. Переважна більшість з них за минулі з того часу десять років встигла дискредитувати себе вщент, показавши себе ні на що не здатними в менеджерському сенсі розпилювачами держбюджету, які прикривають свої грішки знакомитою фразою Віктора Андрійовича: "Ці руки нічого не крали!"

Яскравим прикладом даної плеяди є Атроха - Ця людина не надто відома на загальноукраїнських теренах, але чернігівчанам немає сенсу представляти Владислава Атрошенка. Феодал регіонального масштабу балотується по 206-му округу (Чернігів та Чернігівський район) від Блоку Петра Порошенка. Піком його кар’єри було піврічне губернаторство, якого політика, втім, ганебно позбавив Президент Ющенко восени 2005-го, прочитавши таємний лист антикорупційної парламентської комісії за підписом Володимира Стретовича. У документі зокрема зазначалося про захоплення Атрошенком трьох чернігівських ринків і загадкову смерть їхніх попередніх власників, а також про вбивство людини машиною самого екс-нардепа. 

Владислав Атрошенко

Тип другий. Юні таланти

На відміну від попереднього типу українських політиків, ці вийшли на авансцену вже після 2005-го року. При цьому їхніми поводирями були великі гроші батьків та папіків. Діти колишніх парторгів або червоних директорів, коханці і коханки, колишні кримінальні авторитети або навпаки, респектабельні юристи – всіх їх поєднує одне: хтось за них поручився, і ось перед нами свіжа генерація українських політиків. Одним з таких є Лесик.

Леонід Черновецький і один з представників так званої молодої команди Олесь Довгий

Не кожному вдається у 26 стати символом покоління, покоління молодих нахабних хабарників в українській політиці. Олесю Довгому це із блиском вдалося. Читаємо "Довгий - молодший" – і в голові спливає вираз "молода команда Черновецького". Майже п’ять років протрималося це молоде дарування в якості секретаря Київради, який віртуозно маніпулював Регламентом. Цей час жителі столиці із тремтінням згадують як епоху оголтілого дерибану майна громади з благословіння "Льоні-Космоса". 

Програвши столичні вибори до ВРУ у 2012-му, Лесик ризикнув балотуватися на Кіровоградщині по 102 округу. До речі, він не лише депутатська дитина (його батько – екс-президент Малої академії наук та депутат – кучміст з фракції "ЗаЄДУ", як і Атрошенко, до речі), він ще й депутатський зять. Кажуть, теща – регіонала Ірина Горіна, новим родичем задоволена.

Тип третій. Силовики-розбійники

В Україні кажуть: "Не дай Боже, тоді, синку, потрапити до рук двох категорій людей – до лікарів або ментів". До останньої категорії запишемо судову систему та працівників всього силового блоку. Всі ці КДБ-шнки, генерали та судді давно розучилися виконувати власні посадові обов’язки, натомість гарно вміють сідати на корупційні потоки та потічки і вбивати студентів у мусорських застінках. І наступний персонаж – Підрахуй. Він є патріархом українських суддів.

Сергій Ківалов. Після фальсифікацій на виборах в 2004 році більш відомий як Підрахуй

Сергію Ківалову ми маємо дякувати за один відомий неологізм в українській мові, якому цієї осені виповниться 10 років. Тоді, восени 2004-го він був слухняним Леоніду Кучмі головою ЦВК, дії якого покликали до життя Помаранчеву революцію. Втім, це не завадило політику неодноразово ставати народним депутатом за списками сумнозвісної Партії регіонів. Коли Янукович став президентом, вплив "Підрахуя" у судовій системи зріс настільки, що без його слова там не робилося нічого кардинального. Цей хрещений батько судової корупції і зараз планує пройти до ВРУ по одному з одеських округів.

Тип четвертий. Совки

Незалежній Україні 23 роки, але при владі в ній ще й досі знаходяться червоні директори та червоні ректори: люди, які за великим рахунком вже були старими, коли розвалився СРСР. І начебто нічого хибного в цьому немає, але чомусь переважна більшість з них несе в життя всі найбільші хиби радянського часу – конформізм, заскорузлість, безініціативність, духовну гниль. Наприклад, лише Євромайдан та новий міністр змогли подолати опір лоббі очільників совкових вишів, з півтора десятка яких засіли у парламенті і опиралися освітній реформі та ідеї університетської автономії. Зараз ця реформа є єдиним вдалим вислідом Революції Гідності. Видним фігурантом цієї шайки-лейки є червоний ректор.

Григорій Калетник слідкує за тиском

На Вінниччині всю історію незалежної України завжди було два впливових навіть на загальноукраїнських теренах клани. Це Порошенки і Калетніки. Зараз лідер перших є Президентом України. Натомість другі пішли у тінь. Вони сподіваються – ненадовго. У пору піку її впливу (2012 рік) на цю родину орієнтувалася українська митниця, вся фракція КПУ та ще мінімум півдесятка інших нардепів, а три члени цієї Коза Ностри мали парламентські мандати. Тепер же ці криваві гречкосії планують повернутися до влади – голова клану, "червоний ректор" Григорій Калетник, екс-член Партії регіонів, балотується по 18 "немирівському" округу.

Тип п’ятий. Агенти впливу

За оцінками аналітиків СБУ, жодну фракцію Верховної ради не оминула доля стати прихістком для шпіонив. Агенти впливу іноземних держав регулярно мало того, що передають секретну інформацію своїм кураторам, так ще й займаються лобізмом на шкоду українській нації. Яскравим взірцем такого парламентаря є Коля – Паротяг.

Мало навіть в українській політиці назбирається таких пройдисвітів як Микола Рудьковський. Тут вам і підозри в роботі на розвідки інших країн, і розвал колись могутньої СПУ, і слідство за чартери з моделями до Парижу, і голосування за криваві закони 16 січня, і неетична поведінка щодо жителів Чернігова, яких він кинув напризволяще після обрання мером, і непорядність в бізнесі (щодо свого колишнього партнера Нестора Шуфрича, наприклад). На наше щастя, шансів обратися по своєму "прилуцькому" 210 округу у нього майже немає – по-перше, Коля – Паротяг, як його називають журналісти, не приділяв його жителям уваги, а по-друге, у нього сильні суперники.