Вчора я анонсувала вам розповідь про кандидата в депутати Яну Кондрашову, хоча розповідати про неї немає сенсу, достатньо подивитися на її фото і стає зрозумілим, що кандидатом в нас може стати хто завгодно.

Я так подивилася критично на останні кілька сторінок рагу.лів і зрозуміла, що якщо критерієм відбору в кандидати в депутати обрати “багатий внутрішній світ, який видно неозброєним оком”, то цей блог можна робити філіалом ЦВК, таких тут повно.

Тепер детальніше про Яну. Яна просто зайчик.

Причому не лише візуально, але й інтелектуально. Мізків у неї, щоправда, трохи більше ніж у зайчика,  зайчики ж не вміють друкувати і заміняти імена в передвиборчих програмах. Хоча і не те щоб набагато більше, бо ім’я додумалася замінити лише один раз.

Але що там така дрібниця як передвиборча програма, якщо у дами є рожева помада і таке вміння позувати?

Або отаке. “Як стати зіркою”.

Що мені подобається в Яні, так це те, що воно багатостороння – бац! іперед нами перестаріла троєщинська “Барбі”.

І раптом як за помагом чарівної палички “жериця килима”.

Повелителька леопьордів.

Талановитий музикант.

“Слиш, стрази єсть? А єслі найду?”

“И под каждым под кустом ей готов и стол, и дом”.

Жаль все-таки, що в депутати не можна йти просто з портфоліо знімків. Отак глянув і одразу бачиш своє майбутнє, яке йде в сракуЮ якщо проголосуєш за того чи іншого депутата. Несправедливість.