Вчора Президент зробив заяву, що ним підписаний Закон України «Про внесення змін до Кримінального та Кримінального процесуального кодексів України щодо невідворотності покарання за окремі злочини проти основ національної безпеки, громадської безпеки та корупційні злочини».

Цим законом запроваджується особливий порядок проведення досудового розслідування та судового провадження по деяким категоріям справ, який дозволяє здійснювати спочатку досудове розслідування а потім і судовий розгляд справи без участі обвинуваченого, який переховується, знаходиться за кордоном, тощо.

В цьому нічого дивного немає, закон зроблений з метою унеможливлення звільнення від кримінальної відповідальності таких собі «Януковичів», які вчинили злочини проти основ нац. безпеки, громадської безпеки чи корупційні злочини. Виникає питання, навіщо засуджувати особу, яка за кордоном, адже вона все одно не буде відбувати покарання? При більш детальному аналізі закону ми отримуємо відповідь. Окрім іншого, закон дозволяє здійснювати конфіскацію та спец. конфіскацію майна, осіб засуджених заочно за вказаною категорією злочинів.

Це вже не перша ініціатива по запровадженню інституту заочного провадження.

16 січня був прийнятий Закон України «Про внесення змін до Кримінального процесуального кодексу України (щодо заочного кримінального провадження)», який вводить у кримінальний процес схожий інститут кримінального провадження. Пропонувалось здійснювати судовий розгляд та досудове провадження відносно особи, яка переховується чи знаходиться за кордоном. Однак невдовзі закон був затаврований як недемократичний та диктаторський та відмінений.

Два майже однакові закони, вводять у Кримінальний процесуальний кодекс України схожі інститути, вносять зміни до практично одних і тих же норм, тільки «диктаторський» закон на відміну від підписаного Президентом не пропонує конфіскацію майна осіб, яких судили без їх участі. Чому один з них – «драконівський», а інший прогресивний і демократичний?